ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/32700/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представника:позивача - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 напостанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014р.у справі№ 803/756/13-аза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6до1. Ягодинської митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській областіпровизнання бездіяльності незаконною, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації та стягнення надмірно сплачених митних платежів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Ягодинської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про:

- визнання бездіяльності незаконною, що полягає у не здійсненні митного оформлення товару за ВМД № 205070000/2012/071038 від 14.12.2012 року у встановлений законом строк,

- визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 205070000/2012/000880/2 від 17.12.2012 року,

- визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2012/00875, № 205070000/2012/00876 від 17.12.2012 року,

- стягнення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 20307,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014р., позов задоволено частково. Визнано бездіяльність працівників митного поста «Луцьк» Ягодинської митниці у не здійсненні митного оформлення товару за вантажно-митною декларацією № 205070000/2012/071038 від 14.12.2012 року у встановлений законом строк. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014р. надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування в частині відмови у визнанні протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та карток відмови, та задоволення позовних вимог в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товару № 1/2012/NL від 07.12.2012 року укладеного між позивачем та фірмою «Vion Sales West BV», Нідерланди та Інвойсу № 5446250 від 11.12.2012 року, позивач 14.12.2012 року ввіз на територію України товар: сало свійських свиней морожене бокове в обрізках без шкіри, без вмісту спецій, солі та інших приправ, без консервування, без харчових добавок, без кулінарної та теплової обробки - вагою нетто 9997 кг на загальну суму 6997,90 Євро.

Для митного оформлення даного товару декларантом були подані Ягодинській митниці наступні документи, а саме: контракт № 44/2012/NL від 07.12.2012 року, рахунок - фактура (інвойс) № 5446250 від 11.12.2012 року, ВМД № 205070000/2012/071038 від 14.12.2012 року, попередня митна декларація № 205070000/2012/070475 від 13.12.2012 року, міжнародна товаротранспортна накладна CMR № 424089 від 11.12.2012 року, контракт про перевезення № 9/2012/PL від 17.01.2012 року, довідка про транспортні витрати від 14.12.2012 року, декларація митної вартості ДМВ № 205070000/2012/071038 від 14.12.2012 року, сертифікат про походження товару № S АЕ00118269 51858 від 11.12.2012 року, ветеринарне свідоцтво 4-28 № 095769 від 14.12.2012 року, сертифікат якості від 11.12.2012 року, копія ВМД № MRN12NL1F6C542C528FF1 від 11.12.2012 року, прайс-лист продавця товару від 11.12.2012 року, калькуляція собівартості виробництва товару від 11.12.2012 року, пояснення до калькуляції № и-285 від 13.12.2012 року, ліцензія на імпорт товарів № 001307200000178 від 11.12.2012 року, платіжне доручення про оплату вартості товару № 904 від 11.12.2012 року, повідомлення-свіфт № 9470ї\[Н.3900иВОВ від 11.12.2012 року, лист продавця товару про відсутність пільг та дотацій № и-284 від 13.12.2012 року, лист про не страхування товару № 367 від 13.12.2012 року, прайс-лист фірми виробника аналогічного товару від 10.11.2012 року.

У зв'язку з тим, що у наданих позивачем до митного оформлення документах не містилось усіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару на декларації митної вартості від 14.12.2012 № 205070000/2012/071038 посадовою особою Ягодинською митниці у графі «Для відміток митниці» 17.12.2012 року зроблено запис, що декларанту для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ст. 54, 55 Митного Кодексу України необхідно подати: оригінал прайс-лист фірми виробника товару.

Представник декларанта 17.12.2012 року зазначив, що зобов'язується надати ці документи. 17.12.2012 року ним було надано митному органу лист № 1872 від 17.12.2012 року, про що було вчинено відповідний запис на звороті ДМВ.

Однак, відповідно до вимог ст.ст. 53, 54, 57-64 Митного кодексу України, митна вартість товару визначена за резервним методом на основі цінової інформації, що міститься в ЄАІС ДМСУ, та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 17.12.2012 року № 205070000/2012/000880/2.

Як встановлено судами метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не був застосований через неподання позивачем додаткових відомостей для підтвердження митної вартості, а саме, оригіналу прайс-листа, про що зазначено в гр.33 Рішення про коригування митної вартості 205070000/2012/000880/2 від 17.12.2012 року.

Таким чином, митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з відсутністю інформації необхідної для її визначення іншими методами на основі цінової інформації, що міститься в ЄАІС ДМСУ (ВМД № 209120000/2012/34422 від 23.10.2012 року та ВМД № 209120000/2012/35317 від 29.10.2012 року).

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що при друкуванні першого примірника вищевказаного рішення виникла технічна помилка в гр. 30 в зв'язку з чим було роздрукована ще один примірник рішення про коригування митної вартості товару № 205070000/2012/000880/2 від 17.12.2012 року з вірними даними, та ознайомлено під розпис декларанта - ОСОБА_8 Повернути попереднє рішення та відкликати подану ВМД декларант відмовився. Тому 17.12.2012 року була видана картка відмови № 205070000/2012/00876.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність дій митниці.

Однак колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість аналогічних товарів.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими доводами, оскільки ці сумніви не можуть бути обґрунтованими, виходячи з приписів ст. 53 Митного кодексу України.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи - прайс-лист виробника, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 205070000/2012/000880/2 від 17.12.2012 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2012/00875, № 205070000/2012/00876 від 17.12.2012 року,

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, слід зазначити наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14), від 12 листопада 2014 року та від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14).

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в частині оскарження рішень та карток відмов ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задовольнити.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 205070000/2012/000880/2 від 17.12.2012 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2012/00875, № 205070000/2012/00876 від 17.12.2012 року.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ягодинської митниці про коригування митної вартості товарів № 205070000/2012/000880/2 від 17.12.2012 року.

Визнання протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Ягодинської митниці № 205070000/2012/00875, № 205070000/2012/00876 від 17.12.2012 року.

В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: