ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2016 року місто Київ К/800/21732/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Донця О.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за позовом Державного навчального закладу «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування пунктів вимоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
Державний навчальний заклад «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправними та скасування пунктів 6, 7, 9, 10, 12 листа-вимоги відповідача від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю вимоги відповідача від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648 як такої, що винесена на підставі хибних висновків акту ревізії щодо порушення позивачем вимог законодавства в частині: зайвого нараховування і виплати матеріальної допомоги, премій працівникам позивача; недоотримання власних надходжень у вигляді 50% заробітної плати учнів при проходженні практики; зайвого витрачання бюджетних коштів на навчання та виплату стипендії і матеріального заохочення учням позивача.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 9 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648; в іншій частині у задоволені позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Сумській області з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Сумського МВПУ за період з 01.10.2011 по 31.05.2013, за результатами якої складено акт від 12.08.2013 № 03-06/82.
Ревізією встановлено порушення позивачем, зокрема: пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2012 № 1298 та частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого зайво нарахована і виплачена премія в сумі 22628,00 грн., зайво перерахований єдиний соціальний внесок в сумі 8213,96 грн., а також зайво нарахована заробітна плата за час відпустки в сумі 2409,40 грн., і, відповідно, зайво перерахований єдиний соціальний внесок в сумі 874,61 грн.; порушення статті 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» та п.п. 11, 17, 18 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992, що призвело до недоотримання власних надходжень у вигляді 50% заробітної плати учнів при проходженні практики, в розмірі 207516,18 грн.; порушення пункту 7 Порядку призначення і виплати стипендії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 № 882, внаслідок чого зайво виплачена матеріальна допомога та премії учням в розмірі 61133,80 грн.; та порушення статті 36 Закону України «Про професійно-технічну освіту», що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів на навчання та виплату стипендії і матеріального заохочення в розмірі 18626,72 грн.
З метою усунення виявлених порушень, ДФІ в Сумській області надіслано позивачу лист-вимогу від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648, якою, серед іншого, зобов'язано позивача:
- вжити заходи щодо повернення зайво виплачених коштів в сумі 22628,00 грн. шляхом утримання із заробітної плати працівників, яким допущено такі виплати або стягнення з даних працівників зайво виплачених їм коштів; провести коригування сум єдиного соціального внеску на суму 8213,96 грн. та звірку взаєморозрахунків щодо даних сум; в іншому випадку, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у порушенні, в порядку та розмірах, встановлених статей 130-136 Кодексу законів про працю України; суму відшкодованих витрат в розмірі 29252,70 грн. перерахувати в дохід обласного бюджету (пункт 6);
- вжити заходи щодо повернення зайво виплачених коштів в сумі 2409,40 грн. у встановленому порядку шляхом утримання із заробітної плати працівників, яким допущено такі виплати, або стягнення з даних працівників зайво виплачених їм коштів; провести коригування сум єдиного соціального внеску на суму 874,61 грн. та звірку взаєморозрахунків щодо даних сум; в іншому випадку, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у порушенні, в порядку та розмірах, встановлених статей 130-136 Кодексу законів про працю України; суму відшкодованих витрат в розмірі 1762,22 грн. перерахувати в дохід обласного бюджету (пункт 7);
- стягнути з підприємств, установ та організацій, на яких проходили виробничу практику учні училища, недоотримані закладом кошти в сумі 207516,18 грн.; в іншому випадку, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у порушенні, в порядку та розмірах, встановлених статей 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 9);
- стягнути з осіб, яким допущено зайві грошові виплати, кошти в сумі 61133,80 грн.; суму відшкодованих витрат в розмірі 61133,80 грн., перерахувати в дохід обласного бюджету; в іншому випадку, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у порушенні, в порядку та розмірах, встановлених статей 130-136 Кодексу законів про працю України та вжити заходів щодо зменшення розміру зайво виділених училищу на 2013 рік бюджетних асигнувань за КЕКВ 2720 «Стипендії» у встановленому законодавством порядку (пункт 10);
- стягнути у встановленому порядку з осіб, на навчання яких закладом зайво витрачено кошти обласного бюджету, кошти в сумі 18626,72 грн.; суму відшкодованих витрат в розмірі 8567,88 грн., перерахувати в дохід обласного бюджету (пункт 12).
Вважаючи пункти 6, 7, 9, 10, 12 вимоги відповідача від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648 незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що оскільки договорами про проходження виробничого навчання та виробничої практики не передбачений обов'язок підприємства, установи, організації, де проходили виробниче навчання та виробничу практику учні, слухачі, перераховувати Сумському МВПУ п'ятдесят відсотків нарахованих коштів в якості оплати праці, то пункт 9 вимоги ДФІ в Сумській області про стягнення недоотриманих позивачем коштів за проходження учнями виробничої практики в сумі 207516,18 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.
У той же час, відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування пунктів 6, 7, 10, 12 вимоги відповідача від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648, суди попередніх інстанцій вказали на відсутність факту спростування позивачем висновків акта ревізії від 12.08.2013 № 03-06/82 щодо порушень учбовим закладом вимог законодавства, що регулює порядок нарахування та виплат грошових коштів працівникам та учням Сумського МВПУ.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування пункту 9 вимоги від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648, з огляду на наступне.
За змістом Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 Державна фінансова інспекція України (далі Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідно до яких органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14.
У справі, що розглядається, пунктом 9 вимоги відповідача від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648 зобов'язано позивача стягнути з підприємств, установ та організацій, на яких проходили виробничу практику учні училища, недоотримані закладом кошти в сумі 207516,18 грн.; в іншому випадку, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у порушенні, в порядку та розмірах, встановлених статей 130-136 Кодексу законів про працю України. Тобто, інспекцією вказано на виявлені збитки та їхній розмір.
Таким чином, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово у судовому порядку, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятися судом, який розглядає позов про їх стягнення, колегія суддів, виходячи із завдань адміністративного судочинства, вказує на передчасність захисту прав позивача у заявлений ним спосіб, у зв'язку з чим вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині скасування пункту 9 вимоги від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648,
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову про :визнання протиправним та скасування пункту 9 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 18.09.2013 № 18-03-14-14/6648.
У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: