ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/40162/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з державного бюджету надлишку сплаченого податку на додану вартість, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» (далі - позивач, ТОВ «Кларіант Україна») звернулося до суду із позовом, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо невиконання обов'язку стосовно формування та направлення протягом п'яти днів органу Державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кларіант Україна» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 1237211 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо невиконання обов'язку формування та направлення протягом п'яти днів органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні даних позовних вимог; в іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про стягнення відповідних коштів, адже право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету.

Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що з огляду на Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 року та Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної казначейської служби України № 68/23 від 03.02.2011 року, - подання висновків про відшкодування ПДВ до казначейської служби податковий орган подає в день отримання відповідної узагальненої інформації з органів Міндоходів України вищого рівня, або наступного робочого дня (в разі надходження реєстру поза межами робочого дня). Оскільки узагальнена інформація щодо обсягів бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу до відповідача не надходило, тому відсутні законні підстави для відшкодування заявлених позивачем сум ПДВ.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивачем 15.12.2014 року в порядку та формі, що передбачені п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Наказу Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13.11.2013 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до ДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року (а.с. 10-14), розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.20-21) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.22).

Фахівцями податкового органу проведено камеральну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2014 року у сумі 1237211 грн., за результатами якої складено довідку у формі висновку від 06.01.2015 року № 12-14-15-03/14-31337612 (т. І, а.с. 34, 228-230).

Матеріали щодо можливих обсягів відшкодування по ТОВ «Кларіант Україна» відповідачем сформовано 06.01.2015 року та направлено 20.01.2015 року до ГУ МД у Луганській області. До теперішнього часу, а узагальненої інформації щодо обсягів бюджетного відшкодування ПДВ по ТОВ «Кларіант Україна» до ДПІ не надходило (т.1 а.с.224-228).

На момент подання адміністративного позову ДПІ не надано до Відділу державної казначейської служби у м. Сєвєродонецьку передбаченого законом висновку про відшкодування сум ПДВ за листопад 2014 року у сумі 1237211,00 грн. та відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування також не надходило. Таким чином, позивач вважає бездіяльність ДПІ протиправною, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання вказаного бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим такий звернувся до суду за захистом порушених прав.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено ст. 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17.01.2011 року № 39 (далі - Порядок).

Пунктом 200.7 статті 20 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог ст.ст. 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування ПДВ (далі - висновок), у якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. І протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, - подає такий висновок органові державної казначейської служби (пункт 7 Порядку).

У справі, що розглядається, суди встановили, що за результатами перевірки позивача посадовими особами відповідача складено довідку у формі висновку від 06.01.2015 року № 12-14-15-03/14-31337612 у якій зазначено про відсутність порушень при відображенні позивачем у податковій декларації за листопад 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1237211 грн.

Проте висновок із зазначенням відповідної суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, ДПІ не подала, при цьому податкове повідомлення із зазначенням підстав відмови у наданні бюджетного відшкодування ТОВ «Кларіант Україна», як того вимагає п. 200.14 ст. 200 ПК України, не надіслала.

За правилами п. 200.13 ст. 200 ПК України та п. 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість задоволення вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблені цими судами із неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Тому в цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.09.2015 року № 21-881а15-2 та від 02.12.2015 року № 21-2650а15-2.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з помилковим застосування норм матеріального права, а тому такі підлягають скасуванню. З метою повного та всебічного захисту прав та інтересів платника податків, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України та заявлених вимог, адміністративний позов необхідно частково задовольнити та зобов'язати відповідача надати органу казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 КАС України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі № 812/125/15 скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області надати Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області висновок із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» по податковій декларації за листопад 2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

О.А. Веденяпін