ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/37533/14

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Черкаський міський центр зайнятості звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів, виплачені як допомога по безробіттю у розмірі 23749,68 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року.

Не погоджуючись із рішенням суду попередніх інстанції, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року і закрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини:

10.04.2007 року ОСОБА_4 звернулась з заявою до Черкаського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує

10.04.2007 року ОСОБА_4 було надано статус безробітної, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

15 жовтня 2007 року ОСОБА_4 було припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до п. 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Загальний розмір отриманої відповідачем за період з 10.04.2007 року по 11.10.2007 року допомоги по безробіттю складає 5 393 грн. 34 коп.

02 січня 2009 року ОСОБА_4 вдруге звернулася з заявою до Черкаського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі поданої нею заяви 02.01.2009 року останній було надано статус безробітної, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

13 квітня 2009 року ОСОБА_4 було припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості відповідно до п. 10 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Загальний розмір отриманої відповідачем за період з 02.01.2009 року по 13.04.2009 року допомоги по безробіттю складає 2 581 грн. 39 коп.

04 лютого 2013 року ОСОБА_4 втретє звернулася з заявою до Черкаського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не має постійного або тимчасового заробітку, в тому числі за договором цивільно-правового характеру, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не є членом особистого селянського господарства, не є фермером або членом сім'ї фермера, що бере участь у виробництві, не зареєстрована як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, а також не призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. На підставі поданої ОСОБА_4 заяви 11.02.2013 року останній було надано статус безробітної, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Загальний розмір отриманої відповідачем за період з 04.02.2013 року по 08.11.2013 року допомоги по безробіттю складає 15 774 грн. 95 коп.

Під час проведення перевірки Черкаським міським центром зайнятості достовірності даних безробітних, розслідування страхових випадків, встановлено, що ОСОБА_4 2 перебуваючи на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості як безробітна з 10.04.2007 року по 11.10.2007 року, з 02.01.2009 року по 13.04.2009 року та з 04.02.2013 року по 28.11.2013 року приховала факт реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності з 06.12.1999 року, про що складено акт № 165 від 28.11.2013 року.

28 листопада 2013 року ОСОБА_4 було припинено виплату допомоги по безробіттю. Та наказом № 1112 від 28.11.2013 року зобов'язано відповідача повернути кошти, виплачені як допомогу по безробіттю. Загальний розмір отриманої відповідачем за період з 10.04.2007 року по 11.10.2007 року, з 02.01.2009 року по 13.04.2009 року та з 04.02.2013 року по 08.11.2013 року допомоги по безробіттю складає 23 749 грн. 68 коп.

У зв'язку з несплатою ОСОБА_4 суми коштів, виплачених їй як допомогу по безробіттю, Черкаський міський центр зайнятості звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про порушення відповідачем ч. 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки на момент звернення відповідача до центру зайнятості та надання їй статусу безробітної, ОСОБА_4 в розумінні статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» не була безробітною, оскільки вона була зареєстрованою як фізична особа - підприємець з 06.12.1999 року, а запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 внесений лише 11.02.2014 року, .

При цьому зазначили, що згідно п. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 внесений лише 11.02.2014 року, що підтверджується повідомленням реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області № 148/07-06-20 від 11.02.2014 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.03.2014 року.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Визначення осіб, які вважаються безробітними надано в ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» відповідно до якої, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. Дана норма кореспондує з положеннями викладеними п. 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМ України від 14 лютого 2007 р. № 219.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, відносяться до зайнятого населення.

З наведених вище правових положень випливає, що право на допомогу по безробіттю мають виключно громадяни, які визнані в установленому порядку безробітними. При цьому, безробітними вважаються ті громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку. Тобто для визнання особи безробітною обов'язковим є наявність двох умов, відсутність роботи та заробітку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2007 року Господарським судом Черкаської області винесена постанова, якою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, зареєстровану виконавчим комітетом Придніпровської районної ради у м. Черкаси, запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 7525 від 01.12.1999 року, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків НОМЕР_1.

На момент винесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності такі відносини регулювались Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV

Зокрема, статтею 49 вказаного Закону, встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Частиною п'ятою статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-IV встановлено, що порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Згадана процедура включає в себе необхідність самостійного звернення підприємця до державного реєстратора та подання відповідних документів (частина дев'ята статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до органу державної реєстрації щодо припинення його реєстрації, а тому не втратив статусу підприємця.

В той же час, Законом України від 1 липня 2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання" Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-IV доповнено статтею 491.

Відповідно до положень цієї статті спрощена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться державним реєстратором на підставі судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року та в разі ненадання державному реєстратору протягом трьох років з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, документів, перелік яких визначено частиною одинадцятою статті 47 цього Закону.

Таким чином, якщо особа, підприємницьку діяльність якої припинено згідно з судовим рішенням після 1 липня 2004 року, не звернулась протягом 3 років до державного реєстратора з заявою про внесення запису про припинення діяльності, застосовується спрощена процедура, у якій особиста участь заявника не вимагається.

Тому відповідач обґрунтовано міг очікувати вчинення реєстратором дій щодо внесення відповідного запису. Бездіяльність останнього не є підставою для настання несприятливих наслідків для відповідача, а також не є доказом зловживань з його боку або умисного невиконання своїх обов'язків.

За таких обставин, вимоги Черкаського міського центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів, виплачені як допомога по безробіттю у розмірі 23749,68 грн. ґрунтується на формальних підставах і не підлягають задоволенню.

Оскільки жодних доказів того, що відповідач зловживала своїми правами або умисно не виконувала свій обов'язок щодо подання відповідних відомостей які впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг не встановлено, а також зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та ухвалити нову, якою адміністративний позов Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю - залишити без задоволення.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець