ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/20193/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просило скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Ващенка А.В. про накладення штрафу від 19 листопада 2014 року, яка була винесена при виконанні виконавчого листа №2-а/2506/733/12, виданого Деснянським районним судом м.Чернігова 28 березня 2014 року.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області знаходиться виконавчий лист №2-а/2506/733/12, виданий Деснянським районним судом м.Чернігова 28 березня 2014 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради здійснити ОСОБА_5 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, встановленому ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та провести відповідні доплати з врахуванням виплачених сум.

18 квітня 2014 року згідно постанови про відкриття виконавчого провадження та розпорядження державного виконавця Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради було здійснено перерахунок ОСОБА_5 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно вказаного перерахунку сума до виплати стягувачу становить 5265 грн., однак виплата коштів не здійснена боржником у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

11 листопада 2014 року старшим державним виконавцем була винесена перша постанова про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради за невиконання рішення суду.

19 листопада 2014 року старшим державним виконавцем була винесена друга постанова про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради за невиконання рішення суду у розмірі 1360,00 грн.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стало невиконання судового рішення Деснянського районного суду м.Чернігова, на підставі якого видано виконавчий лист №2-а/2506/733/12 від 28 березня 2014 року.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради не наведено жодного переконливого доводу, який би свідчив про поважність причин невиконання судового рішення. Відсутність коштів на рахунку боржника чи порушення строків фінансування є однією з підстав до відстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України), а не невиконання судового рішення взагалі.

Колегія суддів погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій не може з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до ст. 75 Закону № 606-ХIV.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону № 606-ХIV.

За змістом ч. 1 ст. 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у відповідному розмірі, передбаченому в цій же статті.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Крім цього, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05.06.2012р. було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до положень частини першої статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Як встановлено судами, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради частково виконало рішення суду, а саме, провело відповідний перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, виплата якої буде проведена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Накладення штрафу у випадку відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Невиконання судового рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідних коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

За таких обставин часткове невиконання судового рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради з незалежних від останнього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні ст.ст. 75 та 89 Закону № 606-ХIV, а відтак прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови про накладення штрафу є неправомірним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24.03.2015р. (справа № 21-66а15) та від 09.06.2015р. (справа № 21-658а15).

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про накладення штрафу від 19 листопада 2014 року ВП № 42964152.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.В.Малинін

О.Ф.Ситников

В.В.Швець