ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" серпня 2015 р. м. Київ К/800/4152/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі за позовом Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Сумській області, Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції про скасування вимоги, - ВСТАНОВИЛА:Лебединська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області, Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції, в якому просила визнати протиправними та скасувати підпункти 2.1, 2.5, 2.7, 2.8 пункту 2 листа-вимоги Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції від 29.07.2014 року № 105-14/1002 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань».
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані пункти 2.1 та 2.8 пункту 2 листа-вимоги Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції №105-14/1002 від 29.07.2014 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань». В іншій частині - в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Лебединська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року залишити без змін.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до п. 2.12 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2014 року, завідувачем сектору інспектування в м. Лебедин і Лебединському районі Сумської ОДФІ Івченко М.М. проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Лебединської районної державної лікарні ветмедицини за період з 01.01.2011 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 07.07.2014 року № 105-21/149.
В зв'язку з виявленими порушеннями, за результатами ревізії Сумською ОДФІ складено лист-вимогу від 29.07.2014 року № 105-14/1002 "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань"
Підпунктом 2.1 п. 2 вказаної вимоги встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про оплату праці", що виявилось у проведенні нарахування та виплати заробітної плати за невідпрацьований час (період перебування на лікарняному) в сумі 721,38 грн. та зайво нараховано та сплачено єдиний внесок в сумі 261,86 грн., внаслідок чого ветлікарні завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 983,24 грн. Позивача зобов'язано вжити заходи щодо повернення працівниками, яким зайво нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 721,38 грн. згідно поданих ними заяв, в іншому випадку шкоду в розмірі 721,38 грн. покрити за рахунок осіб, які допустили зайве нарахування і виплату заробітної плати та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Пенсійного фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 261,86 грн., в іншому випадку шкоду в сумі 261,86 грн. покрити за рахунок осіб, які допустили зайве нарахування і виплату заробітної плати за невідпрацьований час.
Підпунктом 2.5 п. 2 вимоги позивача зобов'язано провести зменшення бюджетних асигнувань за КПКВ 2802030 на суму 93075,00 грн. та в подальшому не допускати аналогічних порушень. Позивач не погоджується із викладеним, оскільки бюджетні кошти Лікарнею ветмедицини використовувались виключно за цільовим призначенням у відповідності до паспортів бюджетних програм.
Підпунктом 2.7 п. 2 вимоги позивача зобов'язано перерахувати до Державного бюджету кошти в сумі 88523,98 грн. як плату за надання адміністративних послуг, оскільки в період з 06.09.2011 по 31.12.2011 при наданні адміністративних послуг кошти зараховувались до власних надходжень Лікарні ветмедицини, а не до державного бюджету. Позивач не погоджується із таким висновком Сумської ОДФІ, оскільки Тимчасовим порядком не визначено обов'язку бюджетних установ перераховувати одержану ними плату з надання адміністративних послуг до спеціального фонду державного бюджету.
Підпунктом 2.8 п. 2 вимоги позивача зобов'язано повернути кошти в сумі 3369,49 грн. на рахунок Лікарні, в іншому випадку стягнути їх з осіб, винних у зайвому перерахуванні. Вказана вимога пов'язана з тим, що позивачем проведено видатки із спеціального фонду кошторису на цілі, не пов'язані з діяльністю установи, а саме акумулювання до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, чим порушено п. 2.1 Порядку акумулювання, перерозподілу та використання коштів спеціального фонду за надання платних послуг бюджетними установами, що входять до сфери управління Державного комітету ветеринарної медицини України. Позивач не погоджується із такими висновками відповідача, оскільки вони є помилковими в частині визначення період часу, за яких розраховане акумулювання кошів.
Вважаючи дані пункти вимоги неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про Основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Згідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Вирішуючи спір про визнання незаконною та скасування вимоги органів державної фінансової інспекції, колегія судді Вищого адміністративного суду України звертає увагу на позицію Верховного суду України, висловленого у Постанові №21-120а-15 від 21.04.2015, відповідно до якої органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У справі, що розглядається, орган державної фінансової інспекції пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.
Зважаючи на вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.
Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини - задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Сумській області, Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: