ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2015 р. м. Київ К/800/26344/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі №334/145/15-а (334/145/15-а) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м.Запоріжжя, третя особа приватне акціонерне товариство „Запорізький електровозоремонтний завод" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, з позовом до управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м.Запоріжжя третя особа приватне акціонерне товариство „Запорізький електровозоремонтний завод", в якому просив: визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відмови у призначені пенсії на пільгових умовах; визнати протиправним та скасувати рішення №180 від 12.12.2014 року засідання Робочої групи з вирішення спірних питань, щодо застосування норм пенсійного законодавства управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м.Запоріжжя, щодо відмови у призначені пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. „б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, підтвердженого документами; зобов'язати управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м.Запоріжжя зарахувати період роботи з 12.03.1993 по 16.01.2002р. до пільгового стажу роботи за професіями, робота на яких дає право на призначення пенсії за списком №2 згідно п. „б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення"; зобов'язати відповідача призначити та виплатити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. „б" ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", починаючи з 08.12.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював з 21.05.1980р. по 29.06.1981р. на Запорізькому заводі металоконструкцій електрозварником на автоматичній та полуавтоматичній електрозварці; з 19.08.1982р. по 30.09.1983р. газоелектрозварником на Запорізькому виробничому об'єднанні „Моторобудівник"; з 12.03.1993р. по 31.10.1993р. електрозварником ручної зварки та з 01.11.1993р. по 16.01.2002р. газозварником на Запорізькому електровозоремонтному заводі; з 03.12.2012р. на посаді котельника в ПАТ „Запоріжтрансформатор". Має пільговий стаж роботи на посаді, яка дає право на пільгову пенсію за Списком №2 відповідно до п. „б" ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" складає 13 років, 1 місяць та 4 дні. Загальний трудовий стаж складає 40 років. На його звернення про призначення пенсії на пільгових умовах йому відповідачем необґрунтовано було відмовлено.

Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, позов задоволений. Визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу час роботи на посаді газозварника складального складу цеху ПАТ „Запорізький електровозоремонтний завод " з 12.03.1993 року по 16.01.2002 року. Зобов'язане управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу час роботи на посаді газозварника складального складу цеху ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" з 12.03.1993 року по 16.01.2002 року та призначити позивачу пільгову пенсію згідно ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", починаючи з 08.12.2014 р.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ПАТ „Запорізький електровозоремонтний завод" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки з 21.05.1980р. по 29.06.1981р. працював на Запорізькому заводі металоконструкцій на дільниці зборозварки №7 електрозварником на полуавтоматичнх машинах. З 19.08.1982р. по 30.09.1983р. працював газоелектрозварником у цеху №28 на Запорізькому виробничому об'єднанні „Моторобудівник". З 12.03.1993р. по 31.10.1993р. працював електрозварником ручної зварки та з 01.11.1993р. по 16.01.2002р. газозварником на Запорізькому електровозоремонтному заводі. З 03.12.2012р. працює на посаді котельника в ПАТ „Запоріжтрансформатор"

Згідно довідки №14 від 17.02.2014 р., виданої ПАТ „Запорізький електровозоремонтний завод", на підставі наказу Міністерства транспорту України №237 від 23.04.2001 р. Запорізький електровозоремонтний завод було перейменовано на ВАТ „Запорізький електровозоремонтний завод". На підставі наказу Міністерства інфраструктури України №43 від 18.04.2011 р. Відкрите акціонерне товариство „Запорізький електровозоремонтний завод" з 21.04.2011 р. перейменовано на Приватне акціонерне товариство „Запорізький електровозоремонтний завод".

ОСОБА_1 08.12.2014 р. звернувся до УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя за призначенням йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. „б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення". При цьому позивач надав УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя трудову книжку, а також довідку №8 від 19.02.2014 р., видану ПАТ „Запорізький завод металевих конструкцій", згідно якої ОСОБА_1 працював з 21.05.1980р. по 29.06.1981р. на посаді електрозварника, зайнятого на автоматичній та полуавтоматичній електрозварці; довідку №98 від 11.03.2014 р., видану ВТ „Мотор Січ", відповідно до якої за період з 19.08.1982р. по 30.09.1983р. позивач працював газоелектрозварником; довідку №06 від 17.02.2014 р., яка видана ПАТ „Запорізький електровозоремонтний завод", відповідно до якої ОСОБА_1 працював з 12.03.1993р. по 31.10.1993р. електрозварником ручної зварки; довідку №07 від 17.02.2014 р., видану ПАТ „Запорізький електровозоремонтний завод", якою підтверджено, що позивач працював з 01.11.1993р. по 16.01.2002р. на посаді газозварника; довідку №1/09-20-33 від 19.11.2014р., видану ПАТ „Запоріжтрансформатор", якою підтверджений період роботи з 03.12.2012р. по 31.10.2014р. на посаді котельника. В уточнюючій довідці про особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пенсії за списком №2, за вих. №06 від 17.02.2014 р., виданої ПАТ „Запорізький електровозоремонтний завод", підтверджений пільговий стаж робити ОСОБА_1 з повним робочим днем повним робочим тижнем за Списком №2 з 12.03.1993р. по 31.10.1993 р.електрозварником ручної зварки, що відповідає списку 2 Розділу ХХХІІІ код КП 232000006-19906 Постанови КМ СРСР від 26.01.1991 р. №10. Зазначено, що вперше робоче місце атестоване в 1998р., наказ про атестацію №241 від 14.05.1998р. зареєстрований в Держаній експертизі умов праці Запорізької області. Реєстраційний №2-00130-11 від 24.06.1998р. В довідці також зазначено, що вона видана на підставі особової картки форми Т-2, відомості по нарахуванню заробітної плати, книги наказів.

В довідці, уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пенсії за списком №2, за вих. №07 від 17.02.2014 р., виданої ПАТ „Запорізький електровозоремонтний завод", підтверджений пільговий стаж робити позивача з повним робочим днем, повним робочим тижнем за Списком №2 з 01.11.1993р. по 16.02.2002 р. газозварником, що відповідає списку 2 Розділу ХХХІІІ код КП 232000006-11620 Постанови КМ СРСР від 26.01.1991 р. №10 та списку 2 Розділу ХХХІІІ код КП 232000006-11620 Постанови КМУ від 11.03.1994 р. №162. Зазначено, що вперше робоче місце атестоване в 2000р., наказ про атестацію №1134 від 23.12.2000р. зареєстрований в Держаній експертизі умов праці Запорізької області. Реєстраційний №2-00130-11 від 22.05.2011р. Накази про атестації: №2040 від 22.12.2005р. та №3231 від 22.12.2010р. В довідці також зазначено, що вона видана на підставі особової картки форми Т-2, відомості по нарахуванню заробітної плати, книги наказів.

Рішенням №180 від 12.12.2014 р. засідання Робочої групи з вирішення спірних питань, щодо застосування норм пенсійного законодавства управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя було відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 згідно п. „б" ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців, підтвердженого документами. В зазначеному рішенні вказано, що період пільгової роботи за Списком №2 по довідках: ПАТ „Запорізький електровозоремонтний завод" №06 від 17.02.2014р. за період з 12.03.1993р. по 31.10.1993 р. на посаді електрозварника ручної зварки, враховуючи первинну атестацію робочого місця по вище зазначений спеціальності №241 від 14.05.1998р. складає - 5міс. 18 дн.; по довідці №07 від 17.02.2014р. за період з 01.11.1993 р. по 16.01.2002 р. на посаді газозварника, враховуючи первинну атестацію по професії газозварника №1134 від 23.12.2000р. - складає 6р. 24 дн., пільговий стаж роботи за Списком №2 ОСОБА_1 складає - 11р. 6 міс.27 дн.. Позивач вважає, що дії відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправним, оскільки він має відповідний стаж робрти для призначення вказаного виду пенсії.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходили з тих обставин, що записи в трудовій книжці та уточнюючі довідки, видані позивачу, підтверджують наявність пільгового трудового стажу, передбаченого Списком №2, а несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочих місць не може позбавити права призначення та надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо відмови відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 відповідні періоди роботи з підстав не проведення атестації робочого місця позивача у встановлений строк, що стало підставою відмови у нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно п. "б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно ст.62 наведеного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій встановілено, що згідно записів трудової книжки та уточнюючих довідок позивач працював на роботах, передбачених списком №2.

Спір існує щодо не зарахування відповідачем до стажу з шкідливими і важкими умовами праці позивачу відповідних періодів роботи за відсутності проведення атестації робочого місця.

Згідно п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року.

Відповідно п.4.2. Порядку результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 4.3. Порядку передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 р. (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилося, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилося.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналізуючи наведені законодавчі норми Закону України „Про пенсійне забезпечення" та Порядку колегія приходить до висновків, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту „б" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Виходячи з наведеного відсутність підтвердження вищезгаданих обставин, а саме, атестації робочого місця, не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 17.03.2014 р. по справі №21-585а14.

Судам попередніх інстанцій встановлено, що первинна атестація робочого місця позивача на посаді електрозварника на Запорізькому електровозоремонтному заводі була проведена в 1998р., наказ про атестацію №241 від 14.05.1998р., тобто після 21.08.1997 р. як передбачено Порядком, а первинна атестація по професії газозварника була проведена 23.12.2000 р., що сторонами не заперечується.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновків, що відповідач відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи за відсутності атестації умов праці діяв відповідно діючого законодавства та в межах наданих повноважень.

З урахуванням викладеного, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні пільгового стажу та зобов'язання вчинити відповідна дії.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, які прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову як необґрунтованого.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Запоріжжя задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м.Запоріжжя, третя особа приватне акціонерне товариство „Запорізький електровозоремонтний завод" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: