ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/38493/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Золотухіна Р.М.,

представника відповідача Баталової О-М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року

у справі № 826/5960/15

за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (далі - позивач, ПАТ «ДТЕК Крименерго»)

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ ДФС - ЦО з ОВП)

про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ДТЕК Крименерго» звернулось у квітні 2015 року до суду з позовом до МГУ ДФС - ЦО з ОВП, у якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання як податкову звітність уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року ПАТ «ДТЕК Крименерго» № 9055770608 від 30.09.2014 року з додатками;

визнати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року ПАТ «ДТЕК Крименерго» № 9055770608 від 30.09.2014 року з додатками, такий, що поданий у день його фактичного отримання відповідачем - 30.09.2014 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0001264101, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з ПДВ на загальну суму 1 951 389,00 гривень.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 48, ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України); наказу ДПА України від 10.04.2008 року № 233, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011; ч. 3 ст. 49, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ПАТ «ДТЕК Крименерго» було надіслано засобами електронного зв'язку до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року № 9055770608 від 30.09.2014 року з додатками, що підтверджується квитанцією № 2 від 30.09.2014 року.

Відповідач листом № 18043/10/28-10-41-1-15 від 01.10.2014 року повідомив позивача, що зазначений вище уточнюючий розрахунок не визнано як податкову звітність, оскільки зазначений уточнюючий розрахунок подано до податкового органу 30.09.2014 року, у той час коли останній датований 29.09.2014 року.

В подальшому, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за наслідком якої складено акт від 17.11.2014 року № 1413/28-10-41-10/00131400, яким встановлено: завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податі періоду за вересень 2014 року на суму 28 184 173,00 гривні; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вересень 2014 року на суму 1 951 398,00 гривень, яка підлягає донарахуванню.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 16.1 3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України, зокрема, встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 ст. 48 ПК України встановлено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підставою для невизнання поданої звітності податковою декларацією відповідач вказує на те, що в полі «Дата подання Податкової декларації» вказано дату, яка не відповідає даті фактичного подання податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року позивачем було подано 30.09.2014 року, але датований він був 29.09.2014 року.

Проте позивач у касаційній скарзі зазначає, що при поданні зазначеного розрахунку ним було допущено технічну помилку, а саме у рядку «Дата подання звіту» зазначено 29.09.2014 року замість 30.09.2014 року.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зазначення дати, яка не відповідає даті фактичного подання уточнюючого розрахунку за серпень 2014 року не прирівнюється до відсутності обов'язкового реквізиту, в силу положень ст. 48 ПК України, зокрема п. 48.2 ст. 48 ПК України.

Тобто, вказаний обов'язків реквізит буз зазначений позивачем, однак при його заповнені було допущено очевидну технічну помилку.

Зазначений реквізит не впливає на значення показників уточнюючого розрахунку, як податкової звітності та не створює податковому органу перешкод в адмініструванні ПДВ. Дата подання уточнюючого розрахунку наявна в квитанціях № 1 та № 2 від 30.09.2014 року.

Крім того, пунктом 49.3 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови отримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Позивачем податкова звітність з ПДВ подавалась засобами електронного зв'язку.

Згідно п. 1 розділу 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233) квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Підпунктами 7.4-7.6 розділу 3 Інструкції № 233 передбачено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до п. 4 розділу 2 Інструкції № 233 податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Так, за п. 7 розділу 2 Інструкції 2 № 233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

Уточнюючий розрахунок за серпень 2014 року був прийнятий податковим органом 30.09.2014 року, що підтверджується квитанцією № 2.

Враховуючи вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем отримано від податкового органу другу квитанцію про прийняття його уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2014 року до бази даних ДПС, то підстав стверджувати про невизнання такого документу звітністю є протиправним.

Окрім того, положеннями ПК України не передбачено таких повноважень податкового органу як присвоєння статусу «невизнана як податкова звітність», а також зважаючи на те, що згідно норм ПК України податковий орган має право або відмовити у прийнятті податкової звітності, або прийняти її, останнє що і було зроблено та підтверджено квитанцією № 2, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем протиправно не визнано надісланий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року з відповідними додатками до нього як податкову звітність та, як наслідок, у зв'язку з тим, що податковим органом не брались до уваги показники даного уточнюючого розрахунку, відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з ПДВ на загальну суму 1 951 389,00 гривень.

Відповідно до положень статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може змінити чи уточнити формулювання обраного позивачем способу захисту порушених прав, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог та винести постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах визначених Кодексом адміністративного судочинства України повноважень.

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Враховуючи наведені процесуальні норми, колегія суддів вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно уточнити формулювання обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального прав, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, зокрема про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року у справі № 826/5960/15 - скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» за звітний (податковий) період серпень 2014 року з додатками до нього, а уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період серпень 2014 року з додатками до нього визнати такими, що подані публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго» у день їх фактичного отримання, а саме 30.09.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0001264101, винесене Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Стягнути з Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6406,68 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько