ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/11518/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Леонтович К. Г., Сороки М. О.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування висновку в частині, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" № 5277/10-1700/17 в частині результатів проведеної перевірки декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік щодо зазначення недостовірних відомостей стосовно наявності майнових прав набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3, 4 статті Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16 жовтня 2014 року та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03 листопада 2014 року, посадовими особами Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку відомостей, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" відносно позивача.

У зв'язку з наявністю, на думку відповідача, розбіжностей щодо незадекларованих транспортних засобів, Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області сформовано негативний висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади".

Вважаючи вищенаведений висновок таким, що не відповідає та який суперечить вимогам Закону України "Про очищення влади", позивач звернувсь до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасувати висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" в частині висновків про зазначення ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 73,08 гривень.

У касаційній скарзі представник Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 призначений на посаду керівника управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3, 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100, посадовими особами Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку відомостей, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" відносно позивача.

25 травня 2015 року контролюючим органом складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" № 5277/10-1700/17, в якому зафіксовано, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майнових прав, набутих ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_1

Згідно з базою даних комп'ютерного обліку Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Яворівського, Городоцького та Мостиського районів ГУМВС України у Київській області за позивачем зареєстровані OPEL VECTRA 1.6, ВАЗ 2121, ВАЗ 2107, однак в декларації вказано лише автомобіль OPEL VECTRA 1.6.

Разом з цим, у вищенаведеному висновку вказано, що за результатами проведеної перевірки відносно позивача, вартість майна відповідає наявній податковій інформації про доходи, а отже придбано із законних джерел.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки майно позивачем набуте до перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", то його не слід вважати об'єктом перевірки в розумінні пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади".

Зазначена позиція була підтримана Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про очищення влади" визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Визначення очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону України "Про очищення влади" та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.

З трудової книжки ОСОБА_1, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що наказом від 23 грудня 2010 року № 1 позивача звільнено з посади керівника Фермерського господарства "Зоря-А" в порядку переведення в Городоцьку районну державну адміністрацію на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Згідно з розпорядженням від 23 грудня 2010 року № 313-к позивача призначено на посаду керівника управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації, як такого, що пройшов за конкурсом. Того ж дня позивач прийняв присягу державного службовця, до цього жодних посад пов'язаних з державною службою не обіймав.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про очищення влади" передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" державний службовець зобов'язаний подавати щороку до 1 квітня за місцем служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік.

На виконання вищенаведеної норми чинного законодавства позивачем подано декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

Згідно з пунктами 10-12 статті 5 Закону України "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

У разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

Пунктом 2 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100, (далі - Порядок) встановлено, що перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки 25 травня 2015 року Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" № 5277/10-1700/17, в якому встановлено розбіжності, які полягають у невідображенні позивачем в декларації транспортних засобів.

Так, згідно з декларацією про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, позивачем вказано відомості про право власності на автомобіль OPEL VECTRA 1.6.

Однак, під час проведення перевірки відповідачем отримано відповідь Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Яворівського, Городоцького та Мостиського районів ГУМВС України у Львівській області на запит від 25 березня 2015 року за № 3506/10/17, в якому вказано, що згідно з базою даних комп'ютерного обліку за позивачем зареєстровано такі транспорті засоби як OPEL VECTRA 1.6, ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107.

Вищенаведені обставини також підтверджуються і довідкою від 18 червня 2015 року № 1286, яка міститься в матеріалах справи.

З письмового пояснення ОСОБА_1 вбачається, що за даними МРЕВ йому стало відомо про зареєстровані два транспортні засоби ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107, які ним були відчужені ще до 2011 року. Для зняття і постановки на облік вказаних транспортних засобів він новим власникам видав генеральні довіреності, проте останні не виконали своїх зобов'язань за усною домовленістю.

Дійсно, в матеріалах справи наявна довіреність від 23 травня 2006 року, якою позивач уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представляти його інтереси при здійсненні правочинів по продажу та з питань експлуатації в тому числі за кордоном, на підставі відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1, виданого 05 листопада 2004 року Яворівським МРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області, автомобілем марки ВАЗ 21072, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та довіреність від 26 жовтня 2009 року, якою позивач уповноважив ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 бути представником в органах ДАІ та всіх інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності з питань, пов'язаних зі вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та продажу (передачі в оренду), за ціну та на інших умовах за його розсудом належного позивачу на праві власності автомобіля, марки ВАЗ 2121, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданим Яворівським МРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що транспортні засоби ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107 були передані позивачем на підставі генеральних довіреностей від 23 травня 2006 року та від 26 жовтня 2009 року, тобто фактично до вступу на державну службу і зайняття посади керівника управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що право власності на транспортні засоби ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107 зареєстровано за позивачем, а тому контролюючим органом правомірно вказано у спірному висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" № 5277/10-1700/17 стосовно встановлених розбіжностей, які полягають у невідображенні власником в своїй декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік транспортних засобів ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107.

Разом з цим, у висновку вказано, що за результатами проведеної перевірки відносно позивача, вартість майна відповідає наявній податковій інформації про доходи, а отже придбано із законних джерел.

В силу пункту 3 Порядку, проведення перевірки, фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

За такого правового врегулювання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність, або наявність недостовірностей або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями.

За приписами пункту 5 статті 5 перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, у висновку, що складається за результатами перевірки контролюючий орган зобов'язаний зазначити про встановлену недостовірність або невідповідність по кожному з перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно, яке підлягає декларуванню вказано особою у декларації, а також про відповідність вартості майна, набутого (не всього задекларованого, а лише набутого) на час перебування на посадах, отриманим із законним джерел доходам.

Слід зауважити, що висновок Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про результати проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків відносно позивача, оскільки оскаржуваний висновок є лише носієм інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення суб'єктом владних повноважень.

Із системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного висновку, оскільки матеріалами справи підтверджується розбіжність, що полягає у незадекларованні позивачем транспортних засобів, які йому належать на праві приватної власності.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у цій справі скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування висновку в частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді К. Г. Леонтович

М. О. Сорока