ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/6608/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Ємельянової В.І.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області про відшкодування витрат на виплату пенсії,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому просило зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області включити в акти щомісячної звірки витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та щомісячну державну адресну допомогу, виплачені за період з березня по вересень 2011 року в сумі 126 620,49 грн. та відшкодувати зазначені витрати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року відмовлено в поновленні строку звернення до суду, позовну заяву в частині вимог за березень 2011 року залишено без розгляду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року позов задоволено частково: зобов'язано включити в акт щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання 1 814,04 грн. витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за період з квітня по вересень 2011 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у справі виникли розбіжності в результаті непогодження відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області включити в акт щомісячної звірки та відшкодувати витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня по вересень 2011 року в сумі 108 710,34 грн., з яких: 1800 грн. - основний розмір пенсії; 14,04 грн. - витрати на виплату пенсії; 105 828,80 грн. - державна адресна допомога; 1 067,50 грн. - витрати на доставку державної адресної допомоги.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в тому числі якщо нещасний випадок стався на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування, тому він має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України й вимога про включення зазначених витрат в акт щомісячної звірки є обґрунтованою. Проте від-шкодування витрат органу Пенсійного фонду є неможливим, оскільки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не є розпорядником коштів.

Скасовуючи рішення окружного суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про включення сум до цих актів, тому що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору. Вимоги про зобов'язання включення коштів на відшкодування витрат пов`язаних із проведенням соціальних виплат можуть бути пред'явлені виключно Пенсійним фондом України до Фонду соціального страхування від нещасних випадків України на централізованому рівні. На рівні місцевих органів здійснюється звірка витрат за особовими справами потерпілих та складення акту щомісячної звірки. Тому обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права є невірним.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Так, зокрема, до страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання входять: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Відповідно до частини 4 статті 26 Основ законодавства, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене у частині 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якою визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР та пенсій по втраті годувальника), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 12 листопада 2013 року по справі №21-394а13, від 31 березня 2015 року по справі №21-2а15, від 19 травня 2015 року по справі №21-241а15.

Проте, вирішуючи спір, окружний суд дійшов помилкового висновку, що відшкодування витрат відбувається виключно на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду та за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок. Тому відшкодування витрат у даному випадку є неможливим, так як відділення виконавчої дирекції Фонду не є розпорядником коштів.

Статтею 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Із змісту наведених норм вбачається, що Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування здійснюють свої повноваження через територіальні органи, які є самостійними юридичними особами, діяльність яких направлена на реалізацію повноважень центральних органів на місцевому рівні.

Отже, вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій у зв'язку з втратою годувального, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 21 травня 2013 року по справі №21-129а13, в постанові від 04 червня 2013 року по справі №21-150а13 та у постанові від 17 червня 2014 року по справі №21-185а14.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача включити до щомісячних актів звірок витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що у разі незгоди підписати акти з боку відділення Фонду, в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення коштів, а не пред'явлення вимог про спонукання до підписання актів звірки, оскільки такий предмет позову не врегульовує спірних відносин, які виникли в цьому випадку.

Проте, вирішуючи спір суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області зверталося до суду з позовом не тільки про спонукання до вчинення дій, а і про відшкодування суми боргу Фондом соціального страхування, яка відповідно до вимог законодавства повинна бути відшкодована ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до таблиць розбіжностей до актів щомісячної звірки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за квітень-вересень 2011 року, сума витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну становить 1 800 грн. та 14,04 грн. витрати на її доставку.

Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково: стягнути з управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області витрати, пов'язані з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня по вересень 2011 року в сумі 1 814,04 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: