ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/50912/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Ситюка В.В.,

відповідача - Чарковської Л.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015

у справі № 826/8088/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАН.ГО" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2013 № 0000282207, № 0000292207 і № 272207Ю, а також зобов'язати Інспекцію вилучити із Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі акта перевірки від 29.12.2012 № 1129/22-7/33635654, та поновити задекларовані Товариством дані податкової звітності з ПДВ з 01.05.2010 по 30.09.2012.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 прийняті у справі судові акти скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою ретельної перевірки обставин щодо реального виконання господарських операцій платника із задекларованими контрагентами шляхом дослідження, зокрема, фактичного руху активів у процесі виконання спірних операцій, з'ясування обставин налагодження господарських зв'язків між позивачем та названими контрагентами.

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015, позов задоволено з посиланням на те, що Інспекцією не спростовано факти господарської діяльності, які підтверджені поданими платником належними первинними документами і зумовлюють право Товариства на податковий кредит та витрати для цілей податкового обліку.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувані рішення та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. Мотивуючи касаційні вимоги, Інспекція зазначає, що суди помилково визнали належною підставою формування даних податкового обліку первинні документи, підписані від імені постачальників невстановленими особами; також відповідач наголошує на відсутності у спірних постачальників об'єктивних умов для виконання розглядуваних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс», товариством з обмеженою відповідальністю «Домострой», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Бриз Україна», приватним підприємством «Сітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «НВКП Гідро-Альфа» за період з 01.05.2010 по 30.09.2012.

За результатами цієї перевірки податковим органом складено акт від 29.12.2012 № 1129/22-7/33635654 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 22.01.2013 № 272207, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 950 320 грн. за основним платежем та 144 832 грн. за штрафними санкціями;

від 22.01.2013 № 0000282207, згідно з яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 236 905 грн. за основним платежем та 176 344 грн. за штрафними санкціями;

від 22.01.2013 № 0000292207, відповідно до якого позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2012 року в розмірі 64611 грн.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про фіктивний характер операцій з придбання позивачем товарів у рамках правовідносин з переліченими контрагентами, що виключає право Товариства на формування податкового кредиту та витрат за цими операціями.

Мотивуючи цей висновок, Інспекція послалася на установлені у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставини відносно спірних контрагентів, які свідчать про відсутність у них ознак реальних суб'єктів господарювання в силу неперебування за місцезнаходженням, браку майна, основних фондів і трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності і виконання розглядуваних операцій; участь цих постачальників у проведенні транзитних фінансових потоків для сприяння іншим суб'єктам господарювання в одержанні податкової вигоди на підставі штучно оформлених господарських операцій. Також в акті перевірки містяться посилання на протоколи допитів у кримінальних провадженнях, порушених відносно керівників спірних контрагентів, в яких відповідні особи повідомляють про реєстрацію очолюваних ними підприємств за грошову винагороду без наміру провадити будь-яку фінансово-економічну діяльність та заперечують свою фактичну участь у діяльності відповідних суб'єктів господарювання.

В ухвалі від 08.04.2015 з даної справи Вищий адміністративний суд України, керуючись приписами пункту 138.2 статті 138, підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) сформував правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ пов'язуються з реальним виконанням господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердженістю відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.

На підставі цієї правової позиції з урахуванням доводів Інспекції, якими вона заперечує проти податкових наслідків операцій Товариства з перевіреними контрагентами, касаційний суд зазначив про необхідність ретельної перевірки дійсних взаємовідносин платника зі спірними постачальниками, вичерпного дослідження переміщення активів між задекларованими учасниками поставок із перевіркою наявності цих активів, порядку їх руху, умов транспортування і зберігання тощо.

Також з огляду на посилання Інспекції на показання засновників і керівників спірних постачальників, які заперечують свою участь у створенні і діяльності керованих ними підприємств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, Вищий адміністративний суд України наголосив на необхідності з'ясування обставин щодо налагодження Товариством ділових стосунків з цими контрагентами. У зв'язку з цим суди повинні були встановити, з ким саме контактував позивач, чи відбувалися особисті зустрічі, телефонні розмови, ділове листування між уповноваженими представниками позивача та перевірених постачальників, чи пересвідчився позивач у наявності повноважень у осіб, які діяли від імені останніх.

Втім під час нового розгляду справи вказані обставини не знайшли свого підтвердження. Фактично суди, задовольняючи позовні вимоги, послалися на подані платником первинні документи, які, за оцінкою судів, містять необхідні реквізити і оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, та зазначили про відсутність вироків, постановлених відносно посадових осіб спірних контрагентів.

Втім, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Нафтогазвидобування» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З установлених судами обставин даної справи не вбачається участі відповідних осіб у діяльності очолюваних ними підприємств та у виконанні спірних операцій з позивачем. Укладення ж угод на істотні суми без особистого контактування з посадовими особами контрагента свідчить про необережність позивача у господарській діяльності та за даних обставин виключає його добросовісність й у сфері оподаткування.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги Товариства щодо зобов'язання відповідача вилучити із Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі акта перевірки від 29.12.2012 № 1129/22-7/33635654, та поновити задекларовані Товариством дані податкової звітності з ПДВ з 01.05.2010 по 30.09.2012.

У пункті 61.1 статті 61 ПК визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Такі перевірки є одним із способів здійснення податкового контролю відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК.

Статтею 74 ПК установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної, зокрема, в постанові від 03.11.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

А відтак з урахуванням вищенаведених правових позицій Верховного Суду України Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні даного позову.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 952 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2016.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 у справі № 826/8088/13-а скасувати.

3. У позові відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 952 грн. (дев'ятсот п'ятдесят дві грн.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у відповідній частині в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько