ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/25322/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Олексієнка М.М. (доповідач), Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_3 до комунального закладу «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» Харківської обласної ради (далі - КЗ «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс») про визнання неправомірною відмову у наданні інформації за касаційною скаргою позивача на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати неправомірними дії КЗ «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» у ненаданні повної і точної інформації на його запит від 14.01.2015 року №5;

зобов'язати надати інформацію, зазначену в запиті.

Посилався на те, що відповідач не мав правових підстав до обмеження його на отримання публічної інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, оскільки це прямо заборонено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 18 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що суди неправильно застосували положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 14 січня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до КЗ «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» із запитом, в якому просив:

Повідомити, з якими суб'єктами господарювання установа укладала угоди на постачання продуктів харчування та продовольчої сировини на 2015 рік, а також які продукти харчування та за якими цінами за одиницю товару закуповує установа на 2015 рік;

надати належним чином завірені копії договорів на закупівлю продуктів харчування та продовольчої сировини на 2015 рік з додатками;

інформувати, що саме стало підставою та обґрунтуванням для укладення договорів на постачання продуктів харчування та продовольчої сировини з тими суб'єктами господарювання, з якими вказані договори були укладені та за цінами, які визначені в договорах

Листом КЗ «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» від 23 січня 2015 року №41 повідомлено позивача, що запитувана інформація належить до комерційної і конфіденційної, при цьому постачальники продуктів відмовилися у представленні договорів, тому договори надано без назви постачальників.

Документи щодо якості продуктів харчування знаходяться з накладними і зберігаються до кінця реалізації продуктів, а отже така документації надана бути не може.

Закупівля продуктів здійснюється не за державні кошти, тому їх ціна визначається за спільною домовленістю сторін договору в межах середньостатистичних цін у Харківській області.

До листа долучено і направлено заявнику копію середньостатистичних цін у Харківській області за грудень 2014 року та чотири накладних, по яких закуплено продукти харчування з 12 січня.

Інші документи не направлено у зв'язку з неможливістю ксерокопіювання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що запитувані документи містять інформацію, що не є публічною, тому у відповідача відсутні підстави для її надання без дозволу суб'єктів господарювання.

Висновок судів не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 цього Закону до публічної інформації з обмеженим доступом відноситься:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п'ята статті 6 Закону № 2939-VI).

Як установлено судами і не заперечується позивачем, КЗ «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» у відповідь на запит надав угоди без назви постачальника, чим, за твердженням відповідача, виконав вимоги частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VI.

Виходячи з преамбули закону про доступ до публічної інформації, публічна інформація це та, яка становить суспільний інтерес і знаходиться у володінні розпорядників інформації.

Стаття 6 Закону № 2939-VI передбачає ряд умов при яких публічна інформація може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено, що інформація, яку запитував ОСОБА_3 може завдати шкоду від її оприлюднення.

За правилами частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VІ обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Виходячи з положень цієї норми, розпорядник інформації у випадку, коли в документі міститься інформація з обмеженим доступом, зобов'язаний надати не документ, а інформацію, доступ до якої необмежений.

Частина публічного запиту, зробленого позивачем, містила вимоги про надання інформації, зокрема, на ціни на продукти харчування для установи (не бюджетні кошти), обґрунтування для укладення договорів.

Посилання, що ціни на продукти харчування, закупівля по яких здійснена не за бюджетні коштів, а також обґрунтування для укладення договорів, не містять ознак публічної інформації, є помилковими.

КЗ «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» відповідно до статті 13 Закону № 2939-VI підпадає під визначення розпорядників інформації, і зобов'язаний оприлюднювати таку інформацію за вимогою.

Видатки на управління комунальним майном належать до видатків місцевих бюджетів та містять ознаки бюджетного зобов'язання, оскільки здійснюються у відповідності до Бюджетного кодексу України.

Так само і вимога надання обґрунтування для укладених договорів містить ознаки публічної інформації, оскільки становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 29 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З урахуванням наведеного, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати неправомірними дії Комунального закладу «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» у ненаданні повної і точної інформації на запит ОСОБА_3 від 14.01.2015 року №5.

Зобов'язати Комунальний заклад «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» надати ОСОБА_3 відомості про:

з якими суб'єктами господарювання Комунальний заклад «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» укладав угоди на постачання продуктів харчування та продовольчої сировини на 2015 рік, а також які продукти харчування та за якими цінами за одиницю товару закуповує установа на 2015 рік;

належним чином завірені копії договорів на закупівлю продуктів харчування та продовольчої сировини на 2015 рік з додатками;

інформацію про те, що саме стало підставою та обґрунтуванням для укладення договорів на постачання продуктів харчування та продовольчої сировини саме з тими суб'єктами господарювання, з якими вказані договори були укладені та за тими цінами, які були визначені в договорах.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

О.Ф. Ситников

І.В. Штульман