ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/15737/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача не з'явився,

відповідача Гаспарян С.С.,

третьої особи Кузьменко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВиробничо-сервісного підприємства «Полтава - Автокомплект» на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 рокута ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 рокуу справі№816/4134/14за позовомВиробничо-сервісного підприємства «Полтава - Автокомплект»до третя особаКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Гірмашсервіс»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Виробничо-сервісне підприємство «Полтава - Автокомплект» (далі по тексту - позивач, ВСП «Полтава - Автокомплект») звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Гірмашсервіс» (далі по тексту - третя особа, ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс»), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2014 року № 00000621500/38.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 12 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у період з 27 серпня 2014 року по 02 вересня 2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВСП «Полтава - Автокомплект» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів декларації за квітень 2014 року.

За результатами перевірки 09 вересня 2014 року складно акт №2179/16-02-15-00124833615, в якому зафіксовано встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.4, 200.17 статті 200, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено необхідність зменшення платнику суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 декларації) за квітень 2014 року на 1245811 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 03 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000621500/38, яким позивачу відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 1245811 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем до податкових зобов'язань за квітень 2014 року не включено суму ПДВ в розмірі 1926,20 грн. за податковою накладною від 18 квітня 2014 року №6, що виписана ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс». Крім того, відповідач зазначив, що до розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року позивач, окрім іншого, відніс суму ПДВ в розмірі 1246885,00 грн. за результатами відображення у податковому обліку господарських операцій з придбання основних засобів у ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс». Станом на 30 квітня 2014 року за особовим рахунком ТОВ «ВСП "Гірмашсервіс» рахується заборгованість зі сплати ПДВ в розмірі 2164488,69 грн., що свідчить про ненадходження ПДВ до Державного бюджету України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 09 вересня 2014 року №2179/16-02-15-00124833615, а відтак - правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2014 року №00000621500/38.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України). Саме нормами зазначеної статті регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як вбачається із матеріалів справи та проти чого не заперечував відповідач під час її розгляду за результатами виконання договорів купівлі - продажу, укладених між позивачем та третьою особою, ВСП «Полтава - Автокомплект» сплатило податок на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс».

Наявність у третьої особи заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість, відповідно до наведених вище положень Податкового кодексу України, не позбавляє позивача права на отримання відшкодування з податку на додану вартість.

Так само не впливає на право платника податку отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість і факт прийняття його контрагентом рішення про припинення підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2014 року №00000621500/38 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на ненадання позивачем будь-яких обґрунтувань в частині заниження ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1926,00 грн. колегія суддів вважає помилковим, оскільки зазначене порушення не стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 названої статті передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 94, 210, 214, 215, 220, 221, 223, 229, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Виробничо-сервісного підприємства «Полтава - Автокомплект» задовольнити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі №816/4134/14 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Виробничо-сервісного підприємства «Полтава - Автокомплект» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Гірмашсервіс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 03 жовтня 2014 року №00000621500/38.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-сервісного підприємства «Полтава - Автокомплект» (код ЄДРПОУ 24833615, 03800, Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 3-А, п/р 26003003926901 у відділенні №30 АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 330131) 487 грн. (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна