ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/31763/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція) та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2015

у справі № 810/4320/14

за позовом СПД ОСОБА_1

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2014 № 0001971700, № 0001981700, вимогу про сплату боргу від 02.07.2014 № Ф-0003531700 та рішення від 02.07.2014 № 0003541700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказувала, що при визначенні обсягу виручки СПД ОСОБА_1 як платника єдиного податку за 2011 рік податковим органом було помилково враховано кошти, внесені позивачем на поточний рахунок на погашення овердрафтного кредиту.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано вимогу від 02.07.2014 № Ф-0003531700 на суму боргу 1412,96 грн., а також рішення від 02.07.2014 № 0003541700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до позивача штрафу в сумі 70,65 грн.; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що факт спрямування позивачем коштів, одержаних на рахунок у банку, на перекриття кредитного ліміту за овердрафтом не є підставою для невизнання таких коштів виручкою платника єдиного податку у розумінні пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Указ); в частині задоволення даного позову, за висновком суду, правильність донарахування платникові грошових зобов'язань не підтвердилася.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СПД ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду.

Інспекція також скористалася правом на касаційне оскарження, подавши до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить частково скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та повністю відмовити у задоволенні даного позову.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Результати перевірки викладені в акті від 13.03.2014 № 51/1700/НОМЕР_4.

Перевіркою виявлено, що у 2011 році позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, одержала виручку в загальній сумі 647 114,96 грн., тобто понад граничний розмір (500 000 грн.), встановлений Указом для запровадження пільгового режиму оподаткування.

Зазначений факт було встановлено Інспекцією за наслідками аналізу Книги обліку доходів і витрат СПД ОСОБА_1 та грошових надходжень на розрахунковий рахунок позивача.

Також у підрозділі 3.2.1 розділу 3.2 акта перевірки відображено висновок Інспекції про розбіжність між сумою задекларованого позивачем доходу за 2012 рік (1 948 990,91 грн.) та сумою фактично одержаного платником доходу за цей період (1 980 578,24 грн.).

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 03.04.2014 № 0001981700, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 28 994,84 грн. за основним платежем та на 7248,72 грн. за штрафними санкціями.

Також, дійшовши висновку про виникнення у СПД ОСОБА_1 обов'язку зареєструватися платником ПДВ з 4 кварталу 2011 року, відповідач збільшив позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ на 82102,5 грн. за основним платежем та на 20525,64 грн. за штрафними санкціями за 4 квартал 2011 року та за 1 квартал 2012 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2014 № 0001971700.

Крім того, за наслідками перевірки позивачеві було донараховано грошове зобов'язання з єдиного внеску 12373,76 із застосуванням 1166,73 грн. штрафних санкцій, виходячи із суми заниженого позивачем оподатковуваного доходу за 2012 рік та невірного обчислення платником бази оподаткування цим платежем при участі позивача на добровільних засадах у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до статті 1 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Аналізуючи наведену норму, суд апеляційної інстанції дійшов цілком правильного висновку про те, що розглядуваний припис передбачає застосування касового методу обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. А відтак при визначенні обсягу виручки платника єдиного податку необхідно враховувати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді незалежно від подальшого спрямування цих коштів.

Керуючись наведеним приписом апеляційний суд правомірно погодився з правильністю включення Інспекцією до виручки позивача коштів, внесених СПД ОСОБА_1 на власний рахунок як торговельну виручку.

При цьому апеляційний суд об'єктивно відхилив посилання позивача на те, що вказане призначення платежу нею було зазначено помилково, а тому даний реквізит не може слугувати підставою для кваліфікації спірних коштів як виручки.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить на користь висновку про те, що обов'язку суб'єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві кореспондує обов'язок суб'єкт господарювання надати обґрунтовані заперечення проти доводів суб'єкта владних повноважень із наданням доказів на їх підтвердження.

З огляду на наведені правила розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі позивач, стверджуючи про невідповідність визначеного нею призначення платежу під час внесення готівкових коштів до банку об'єктивній дійсності, не надала будь-яких доказів на підтвердження цього доводу, не представила, зокрема, жодних документів відносно того, що внесена нею на рахунок у банку сума торговельної виручки була отримана від інших операцій, ніж реалізація товарів (робіт, послуг).

Також позивачем не було представлено будь-яких доказів на спростування зафіксованих в акті перевірки (який є носієм доказової інформації) фактів щодо заниження платником задекларованого доходу за 2012 рік.

А відтак слід погодитися з правильністю висновку апеляційного суду про правомірність оспорюваних донарахувань з податку на доходи фізичних осіб та з єдиного внеску по цим епізодам.

У той же час колегія суддів не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про виникнення у СПД ОСОБА_1 обов'язку зареєструватися платником ПДВ з 4 кварталу 2011 року.

Адже відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (далі - ПК) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Водночас за правилами пункту 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як-от - податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Таким чином, сума виручки платника єдиного податку, яка підлягає оподаткуванню за правилами Указу, не впливає на виникнення у особи обов'язку зареєструвати платником ПДВ; такий обов'язок виникає у суб'єкта малого підприємництва у разі перевищення протягом послідовних дванадцяти календарних місяців суми його оподатковуваних операцій 300 000 гривень, без урахування 500 тис. грн., отриманих у рамках провадження діяльності на умовах сплати єдиного податку.

Отже, оскільки виявлена перевіркою сума отриманої позивачем виручки понад 500 тис. грн. не досягла 300 тис. грн., то висновок Інспекції про виникнення у СПД ОСОБА_1 обов'язків платника ПДВ з 4 кварталу 2011 року, а також донарахування оспорюваної суми податкових зобов'язань з ПДВ є помилковим.

Надаючи правову оцінку обставинам справи по епізоду, пов'язаному з нарахуванням позивачеві грошового зобов'язання з єдиного внеску за 2013 рік, суди послалися на те, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на заниження платником оподатковуваного доходу на відповідну суму, який є базою оподаткування єдиним внеском.

У поданій касаційній скарзі Інспекцією вказаний висновок судів не спростований. Фактично відповідач зазначає про порушення платником вимог частини одинадцятої статті8, частини шостої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» без конкретизації об'єктивної сторони такого правопорушення. У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України погоджується із задоволенням позовних вимог в цій частині.

Оскільки обставини даної справи повно і правильно встановлено апеляційним судом, однак цим обставинам надана помилкова юридична оцінка в частині, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2015 у справі № 810/4320/14 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2014 № 0001971700.

У цій частині позов задовольнити.

2. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2015 у справі № 810/4320/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько