ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/55879/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Донця О.Є.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області звернулось до суду з позовом до дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про зобов'язання виконати пункт 2 вимоги від 28.03.2011 № 19-28-13-14/193.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю факту добровільного виконання пункту 2 вимоги від 28.03.2011 № 19-28-13-14/193, якою відповідача зобов'язано стягнути з винних осіб 1 915 410,16 грн. збитків на корить ДП "Тернопільський облавтодор".

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, позов задоволено: зобов'язано дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України " виконати пункт 2 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Підволочиському районі від 28.03.2011 №19-28-13-14/193, а саме: стягнути з винних осіб 1 915 410 (один мільйон дев'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста десять) гривень 16 коп. збитків на користь дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України ".

У поданій касаційній скарзі дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 09.02.2011 по 24.02.2011 на виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду в Тернопільській області від 21.01.2011 та на підставі направлення №4 від 09.02.2011 працівниками Контрольно-ревізійного відділу в Підволочиському районі проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" за період з 23.01.2006 по 01.01.2011, за результатами якої складено акт ревізії від 25.02.2011 №28-22/5.

Ревізією встановлено, що в порушення статей 1, 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" відповідачем без застосування процедур державних закупівель здійснено придбання смоли кам'яновугільної, внаслідок чого підприємству завдано збитків на суму 1 915 410,16 грн.

На підставі акту ревізії від 25.02.2011 №28-22/5 Контрольно-ревізійним відділом в Підволочиському районі Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області сформовано та на адресу відповідача надіслано вимогу від 28.03.2011 №19-28-13-14/193, пунктом 2 якої відповідача зобов'язано стягнути з винних осіб 1 915 410,16 грн. збитків на користь ДП "Тернопільський облавтодор".

Вказуючи на відсутність факту виконання пункту 2 вимоги від 28.03.2011 №19-28-13-14/193 у добровільному порядку, Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку позивача наявності підстав для зобов'язання відповідача виконати пункт 2 вимоги від 28.03.2011 №19-28-13-14/193.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів

Пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

Як убачається зі змісту позовної заяви, орган державного фінансового контролю просить суд зобов'язати відповідача виконати пункт 2 вимоги від 28.03.2011 №19-28-13-14/193, яким відповідача зобов'язано стягнути з винних осіб 1 915 410,16 грн. збитків на користь ДП "Тернопільський облавтодор".

Тобто, вимога, з метою примусового виконання якої органом державного фінансового контролю подано даний позов, вказує на виявлені збитки, що заподіяні, за посиланням позивача, підконтрольній установі. При цьому, відповідачем за даним позовом органом державного фінансового контролю визначено також підконтрольну установу.

У той же час, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до особи, якою заподіяно такі збитки, а також виходячи з того, що правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, що розглядає позов про стягнення, колегія суддів, зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення, виходячи із суб'єктного складу спірних правовідносин та завдань адміністративного судочинства, вказує на відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту інтересів держави у спосіб, заявлений позивачем за вказаним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову щодо примусового пункту 2 вимоги від 28.03.2011 №19-28-13-14/193.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: