ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. К/800/22659/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 5 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року по справі № 296/48/15-а

за позовом Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області

третя особа ОСОБА_5

про визнання дій протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Голова Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. (далі - ВДВС) щодо винесення постанов від 26 грудня 2014 року по виконавчим провадженням № 44494486 і № 44494383 про стягнення з нього виконавчого збору та їх скасувати.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 5 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 5 червня 2014 року, залишеної без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року, у справі № 296/3823/14-а зобов'язано Голову Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 надати ОСОБА_5 головному спеціалісту-юрисконсульту виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира щорічну оплачувану відпустку за період з 2013 року по 2014 рік відповідно до заяви від 28 квітня 2014 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та звільнити його у зв'язку з скороченням штату (посади внаслідок штатних змін) за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України останнім днем відпустки.

21 серпня 2014 року Корольовським районним судом м. Житомира видано виконавчі листи про зобов'язання позивача надати ОСОБА_5, головному спеціалісту-юрисконсульту Виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира щорічну оплачувану відпустку за період з 2013 року по 2014 рік, відповідно до заяви від 28 квітня 2014 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та про зобов'язання позивача звільнити ОСОБА_5 у зв'язку із скороченням штату (внаслідок штатних змін) за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України останнім днем відпустки. Ці листи перебували на виконанні у ВДВС і по ним відкрито виконавчі провадження ВП № 44494486 та ВП № 44494383.

27 серпня 2014 року старшим державним виконавцем надіслано позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження та запропоновано добровільно виконати судові рішення протягом семи днів з моменту винесення цих постанов.

1 вересня 2014 року Виконавчий комітет Корольовської районної ради м. Житомира надіслав ВДВС лист № 8-13/256 про добровільне виконання постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 5 червня 2014 року, разом із копією розпорядження від 13 серпня 2014 року № 77-к.

Проте, 11 вересня 2014 року старший державний виконавець надіслав позивачу вимогу, у якій зазначено, що постанова суду виконана не повністю, оскільки ОСОБА_5 за період з 25 червня 2013 року по 24 червня 2014 року надано відпустку терміном 7 календарних днів, а не 30 календарних днів, як він просив у заяві.

Такий висновок відповідач обґрунтував тим, що у заяві від 28 квітня 2014 року ОСОБА_5 просив надати 30 календарних дні відпустки за вказаний період роботи, проте як, згідно з пунктами 2, 3 розпорядження від 13 серпня 2014 року № 77-к, йому надано щорічну основну оплачувану відпустку за період з 25 червня 2013 року по 6 червня 2014 року терміном 7 календарних днів (з урахуванням того, що розпорядженням голови районної ради від 13 14 № 08-в йому вже була надана в 2014 році невикористана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 25 червня 2011 року по 24 червня 2012 року терміном 22 календарних дні, а відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів) з 28 квітня по 6 червня 2014 року (враховуючи, що 1, 2, 9 травня 2014 року - святкові дні) з виплатою матеріальних допомог на оздоровлення у розмірах посадового окладу та звільнено ОСОБА_5 останнім днем відпустки - 6 червня 2014 року.

Листом від 16 вересня 2014 року Голова Корольовської районної ради ОСОБА_4 повідомив старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. про те, що постанова Корольовського районного суду від 5 червня 2014 року виконана в повному обсязі, оскільки у мотивувальній частині судового рішення суд першої інстанції зазначив, що суд не визначає термін відпустки та дату її початку, оскільки вказані питання відносяться до компетенції керівника установи.

29 вересня 2014 року старший державний виконавець ВДВС Шевчук Г.І. звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою про роз'яснення резолютивної частини виконавчого документу №296/3823/14-а, виданого 21 серпня 2014 року Корольовським районним судом на виконання постанови від 5 червня 2014 та одночасно прийняла постанови про зупинення виконавчого провадження №44494486 та про відкладання провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню № 44494383.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2014 року у задоволенні заяви старшого державного виконавця ВДВС Шевчук Г.І. відмовлено у зв'язку з тим, що питання тривалості щорічної основної відпустки, на яку має право ОСОБА_5 за період 2013 року по 2014 рік не було предметом розгляду справи по суті, про що судом було зазначено в мотивувальній частині постанови суду від 5 червня 2014 року, а тому суд не вправі давати з цього приводу будь-які роз'яснення, оскільки вони приведуть до зміни змісту судового рішення.

Відповідно до статті 28 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) за невиконання боржником рішення суду в строк наданий для самостійного виконання, 26 грудня 2014 року старшим державним виконавцем Шевчук Г.І. прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 44494486 та ВП № 44494383 у розмірі 1360 грн. по кожному провадженню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що судове рішення позивачем у встановлений строк не було виконано в повному обсязі, а тому приймаючи спірні постанови, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) .

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Закінчення строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, само по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

За приписами частини 3 статті 27 Закону № 606-ХІV у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як встановлено судами, підставою для прийняття оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору стало те, що старший державний виконавець вважала, що при наданні ОСОБА_5 відпусток боржник не повинен був застосовувати обмеження, встановлені частиною 3 статті 10 Закону України «Про відпустки», оскільки у виконавчому документі Голову Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 зобов'язано надати таку відпустку згідно із заявою стягувача, тобто тривалістю 30 календарних днів.

Разом з тим, у мотивувальній частині постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 5 червня 2014 року, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначено, що суд не визначає термін відпустки, дату її початку та конкретний розмір допомоги, що підлягає виплаті позивачу, оскільки вказані питання відносяться до компетенції керівника установи та між сторонами спір з даного приводу не виникав.

Тобто, у цьому рішенні суд зобов'язав саме керівника установи визначити термін відпустки і дату її початку. При цьому, у разі виникнення спору з даного приводу таке питання повинно вирішуватись безпосередньо між сторонами, а не державним виконавцем в процедурі примусового виконання судового рішення, яким це питання не вирішено.

На виконання постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 5 червня 2014 року, позивачем 13 серпня 2014 року видано розпорядження про надання відпусток ОСОБА_5 за період роботи з 25 червня 2013 по 24 червня 2014 року та звільнення його з роботи останнім днем відпустки. Тобто, судове рішення Голова Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 виконав ще до його примусового виконання.

Отже, висновки судів про те, що, приймаючи постанови про стягнення з боржника виконавчого збору через невиконання позивачем судового рішення в повному обсязі, державний виконавець діяв правомірно та у відповідності до Закону № 606-ХІV є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 1360 грн. ВП № 4494486 та ВП № 44494383 - скасуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 5 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. щодо винесення у виконавчому провадженні ВП № 44494486 постанови від 26 грудня 2014 року про стягнення з Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. від 26 грудня 2014 року № 44494486 про року про стягнення з Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. щодо винесення у виконавчому провадженні ВП № 44494383 постанови від 26 грудня 2014 року про стягнення з Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. від 26 грудня 2014 року № 44494383 про стягнення з Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.