ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/38807/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015р. у справі за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Державна судова адміністрація України звернулась до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просила визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні №45969225 на Державну судову адміністрацію України штрафу, скасувати постанову у виконавчому провадженні №45969225 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 680,00 грн. у зв'язку з невиконанням боржником рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Державної судової адміністрації України, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.01.2015р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№45969225 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2014р. по справі №2а-11108/11/2670 про зобов'язання Державної судової адміністрації України перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Київського апеляційного адміністративного суду суму в розмірі 215 891 грн.75 коп. для виплати ОСОБА_2 заробітної плати та щомісячного грошового утримання судді за період з 01.01.2011р. по 30.11.2011р. у відповідності до вимог п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Боржнику - Державній судовій адміністрації України надано строк для самостійного виконання рішення суду - до семи днів з моменту винесення постанови.

У зв'язку з невиконанням боржником судового рішення від 14.11.2012р. відповідачем 11.02.2015р. винесено вимогу державного виконавця №244/6, якою зобов'язано Державну судову адміністрацію України в строк до 18.02.2015р. надати підтверджуючі документи щодо його повного та фактичного виконання. Зазначено, що у разі невиконання або часткового невиконання вказаного судового рішення необхідно надати пояснення відповідальної особи про причини невиконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист №2а-11108/11/2670 від 20.02.2014р..

11.03.2015р. у зв'язку з невиконанням вимоги від 11.02.2015р., відповідачем повторно винесено вимогу державного виконавця №244/6, якою боржника зобов'язано у строк до 16.03.2015р. надати підтверджуючі документи щодо його повного та фактичного виконання або пояснення відповідальної особи про причини невиконання рішення суду.

Вказаними вимогами боржника - Державну судову адміністрацію України попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України та ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження».

В рамках вказаного виконавчого провадження 11.04.2015р. відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Одночасно, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у зв'язку з невиконанням боржником рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі №2а-11108/11/2670, на виконання вимог ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення штрафу від 11.03.2015р., якою на боржника накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не наведено жодного переконливого доводу, який би свідчив про поважність причин невиконання судового рішення.

Колегія суддів погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій не може з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до ст. 75 Закону № 606-ХIV.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону № 606-ХIV.

За змістом ч. 1 ст. 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у відповідному розмірі, передбаченому в цій же статті.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Крім цього, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05.06.2012р. було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до положень частини першої статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Як встановлено судами, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради частково виконало рішення суду, а саме, провело відповідний перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, виплата якої буде проведена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Накладення штрафу у випадку відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідних коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

За таких обставин невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати заборгованості із незалежних від останнього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні ст.ст. 75 та 89 Закону № 606-ХIV, а відтак прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови про накладення штрафу є неправомірним. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24.03.2015р. (справа № 21-66а15) та від 09.06.2015р. (справа № 21-658а15).

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015р. скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Державної судової адміністрації України задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 45969225 від 11.03.2015р. про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише бopжникoм.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Пасічник С.С.

Швець В.В.