ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/43767/14

К/800/43222/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 826/13468/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ВІСТ" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ВІСТ" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України, головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 №100260000/2013/200352/2; повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ВІСТ" надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 25522,26 грн. і мита в розмірі 6076,73 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним і скасоване рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 №100260000/2013/200352/2. Вирішено повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ВІСТ" надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 25522,26 грн. і мита в розмірі 6076,73 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів та зборів України, головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту 090209/1 від 09.02.2009 з Компанією «JAU YEOU INDUSTRY CO,. LTD» (Тайвань) (Продавець), специфікації від 12.04.2013 №JY-10 до нього і відповідно до інвойсу на відповідну партію товару від 12.04.2013 №JY-130063, позивачем (Покупець) придбано товар (саморізи, анкери) відповідного найменування, кількості і ціни, на загальну вартість 40512,85 дол.США.

Даний товар подано до митного оформлення згідно ВМД №100260000/2013/104415 від 03.06.2013 та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у розмірі 331812,21 грн., яка включає загальну ціну товарів - 40512,85 дол. США (323819,21 грн.) та витрати на транспортування товарів - 7993 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення: декларацію митної вартості №100260000/2013/104415 від 03.06.2013; зовнішньоекономічний контракт №090209/1 від 09.02.2009, спеціфікацію № JY10 від 12.04.2013; інвойс №JY-130063 від 12.04.2013; платіжне доручення № 11 від 01.04.2013 на суму 8211,32 дол. США; платіжне дорученням № 37 від 30.04.2013 на суму 32301,53 дол. США; проформу-інвойс № 130104-N114 від 04.01.2013; коносамент (морський транспортний документ); пакувальний лист; договір про перевезення № КН 94 FS від 12.10.2011; довідка про вартість транспортних витрат № 1/05 від 12.05.2013; прайс-лист виробника, завірений ТПП б/н від 04.01.2013; калькуляцію від виробника б/н від 12.04.2013; копію експортної декларації № 88678625 від 12.04.2013.

Відповідачем скориговано митну вартість товарів та визначено її на рівні 56717,97 дол. США, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200352/2 від 05.06.2013.

Згідно гр. 33 цього рішення, останнє прийнято у зв'язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості, оскільки подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та оскільки декларант відмовився від надання додаткових документів: висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації; інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Виходячи з визначеної відповідачем митної вартості товару позивач подав до митного оформлення нову ВМД № 100260000/2013/104728 від 06.06.2013, згідно з якою проведено митне оформлення товару, а позивачем сплачено ПДВ на 25522,26 грн. і мита на 6076,73 грн. більше.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, приймаючи спірне рішення про корегування митної вартості товарів, діяла на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяла упереджено, не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано та без урахування усіх обставин, у зв'язку з чим нею неправомірно видане спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності прийняття Київською регіональною митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 №100260000/2013/200352/2 та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1,ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що у випадку не подання декларантом в установлений строк всіх додаткових документів, митна вартість товарів повинна визначатися митним органом на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані відповідачу усі наявні й нього документи, передбачені ч.2. ст. 53 МКУ, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - 40512,85 дол. США, та вартість транспортних витрат - 7993 грн., тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Відповідач не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів у розмірі 40512,85 дол. США та вартість транспортних витрат у розмірі 7993 грн., об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а відповідно й рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.

Також відповідачем не доведено наявність передбачених ч. 3 чи ч. 4 ст. 53 МК підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи про наявність розбіжностей та про відсутність інформації, що підтверджує числові значення складових митної вартості, лише констатує зміст нормативних положень, але не засвідчує конкретних фактичних даних щодо недоліків у поданих декларантом документах. Даний запис не відповідає дійсності і спростовується наданими позивачем товаросупровідними документами, що подавалися до митного оформлення, усними і письмовими поясненнями представника позивача.

Також судами встановлено, що згідно гр. 18 оскаржуваного рішення і гр. 44 (доповнення) ВМД № 100260000/2013/104415 від 03.06.2013, згідно у списку поданих до митного оформлення документів зазначено договір на транспортування № КН94FS від 12.10.2011 (код 4301).

При цьому, посилання митниці на те, що згідно з платіжними дорученнями розрахунок за поставлений товар здійснено в інших пропорціях ніж передбачено договором, є неспроможними, оскільки вказане не впливає на ціну і рівень задекларованої митної вартості оцінюваного товару.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено. Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому, як вірно зазначили суди, визначення відповідачем вартості оцінюваного товару порівняно з вартістю подібних (аналогічних) товарів, що є вищою за контрактну ціну оцінюваних товарів, сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

За таких обставин вірним є висновок судів щодо відсутності у митного органу підстав для додаткового витребування згідно ч.3. ст.53 МКУ у позивача документів, оскільки вказана підстава не передбачена змістом зазначеної норми МКУ. А наявність тих підстав, які передбачені вказаною 3 частиною ст.53 МКУ відповідачем не зафіксована належним чином.

Із зазначеного вбачається, що висновки митного органу стосовно недоліків транспортних документів, при врахуванні їх в сукупності є не обґрунтованими, оскільки зазначені недоліки не є такими, що мають розбіжності між собою або містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, згідно положень ч.6. ст. 54 МКУ.

Враховуючи наведене судами першої та апеляційної інстанції встановлена відсутність розбіжностей у поданих до розмитнення документах, а виходячи з цього і відсутність підстав витребування додаткових документів.

Виходячи з наведеного рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Київської регіональної митниці є обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів, тому касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ВІСТ" надміру сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 25522,26 грн. і мита в розмірі 6076,73 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року змінити, скасувати в частині повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ВІСТ" надміру сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 25522,26 грн. і мита в розмірі 6076,73 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві. В задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)