ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/17844/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Калашнікової О.В.,
Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, в якому просив: визнати незаконною відмову відповідача щодо зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 22.08.1992 року по 22.03.2000 року; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 період роботи позивача на посаді випалювача на ПАТ "Гіпсовик" з 22.08.1992 року по 22.03.2000 року та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 30.11.2014 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, позивач отримав протиправну відмову у її призначенні.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, позов задоволено: визнано незаконною відмову відповідача щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 22.08.1992 року по 22.03.2000 року; зобов'язано відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 період роботи позивача на посаді випалювача на ПАТ "Гіпсовик" з 22.08.1992 року по 22.03.2000 року та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 30.11.2014 року.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та винести нове рішення по справі.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач працював на ПАТ "Гіпсовик" випалювачем з 03.03.1989 року по 01.08.2000 року, що підтверджується записами у трудовій книжці .
30 листопада 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, з посланням на обіймання ним посади випалювача на ПАТ "Гіпсовик".
Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі за № 245/05 від 09.01.2015 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки йому до пільгового стажу зараховано лише період роботи з 03.03.1989 року по 21.08.1992 року, що становить 03 роки 05 місяців 06 днів, а відтак у позивача відсутнє право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідач відмовив в зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 року по 22.03.2000 року, оскільки атестація даного робочого місця вперше проведена на підприємстві згідно наказу №13 від 14.02.2003 року і посада "випалювач" в перелік атестованих робочих місць не включена.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначатимуться за нормами цього Закону виходячи з вимог віку, стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, відмова відповідача в зарахуванні позивачу до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 року по 22.03.2000 року обґрунтована тим, що, атестація даного робочого місця вперше проведена на підприємстві згідно наказу №13 від 14.02.2003 року і посада "випалювач" в перелік атестованих робочих місць не включена.
Таким чином, враховуючи, що атестація посади "випалювач" взагалі не проводилась, відтак у позивач не виникло права на зарахування періоду роботи з 22.08.1992 року по 22.03.2000 року до пільгового стажу.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області задовольнити.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: