ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/16271/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівВасильченко Н. В., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» про зобов'язання виконати пункт вимоги, -

встановив:

Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» про зобов'язання виконати пункт 3 обов'язкових вимог Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 19 червня 2012 року № 08-06-14-14/6024.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, позов задоволено: зобов'язано Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» виконати пункт 3 обов'язкових вимог щодо усунення порушень фінансової дисципліни Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 19 червня 2012 року № 08-06-14-14/6024.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та залишити позов без розгляду.

Позивач проти касаційної скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга відповідача підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ревізорською групою Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - Інспекція) проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (далі - КП «Дніпрорудненські теплові мережі», Підприємство) за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2012 року та окремі питання програми з 2006 року, результати якої зафіксовані в акті від 23 травня 2012 року № 06-21/0010.

В ході ревізії, серед іншого, встановлено наступне.

Ревізією обсягів дебіторської заборгованості встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку та первинними документами, Підприємство має дебіторську заборгованість, з якої найбільш значні суми значаться по розрахункам з населенням за отриману теплову енергію, облік якої здійснюється на бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Ревізією обліку заборгованості з перевищенням терміну позовної давності, проведеною за даними журналів ордерів по бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», встановлено, що станом на 31 березня 2012 року рахувалася дебіторська заборгованість за надану теплову енергію з перевищеним терміном позовної давності. Так, дебіторська заборгованість з перевищеним терміном позовної давності по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за спожиту теплову енергію рахується по підприємствам КП «Центральна районна аптека № 31», ТОВ «МЖК «Вознесенівка», та за надання автотранспортних послуг - ТОВ «Техексгаз».

Відповідно до договору на поставку теплової енергії від 01 листопада 2003 № 40-т, укладеному між КП «Дніпрорудненські теплові мережі» та КП «Центральна районна аптека № 31», по бухгалтерському обліку підприємства обліковується дебіторська заборгованість за спожиту теплову енергію з перевищеним терміном позовної давності по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» в сумі 10 640,55 грн. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27 лютого 2012 року № 19/219/10 КП «Центральна районна аптека №31» визнано банкрутом, але КП «Дніпрорудненські теплові мережі» до переліку кредиторів не включено.

Відповідно до укладеного договору на поставку теплової енергії між КП «Дніпрорудненські теплові мережі» та ТОВ «МЖК «Вознесенівка» від 01 листопада 2005 року №1 10-т по бухгалтерському обліку підприємства обліковується дебіторська заборгованість за спожиту теплову енергію з перевищеним терміном позовної давності по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» в сумі 31 584,53 грн.

За даними бухгалтерського обліку підприємства обліковується дебіторська заборгованість за отримані автотранспортні послуги ТОВ «Техексгаз» з перевищеним терміном позовної давності по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» в сумі 5 561,47 грн.

До ревізії надані службові записки, складені бухгалтерією підприємства у 2009 та 2010 роках, із зазначенням термінів заборгованості ТОВ «МЖК «Вознесенівка», КП «Центральна районна аптека № 31» та проханням про подання позову до суду на вищевказаних споживачів теплової енергії та ТОВ «Техексгаз» - надання автотранспортних послуг.

Проте, під час ревізії жодних документів, які підтверджують проведену відповідачем позовну роботу в судовому порядку з вищевказаними боржниками, відповідачем не надано, а тому відповідач, як кредитор, при невиконанні замовниками послуг договірних зобов'язань, не скористався правом вимагати в судовому порядку від боржників виконання їх обов'язків та прострочив терміни, у межах яких міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Внаслідок цього відповідачем безповоротно втрачено активи на загальну суму 47 786,55 грн., чим нанесено збитків підприємству.

За наслідками вказаної ревізії Інспекцією на адресу КП «Дніпрорудненські теплові мережі» надіслана вимога щодо усунення виявлених порушень листом від 19 червня 2012 року № 08-06-14-14/6024, пунктом 3 якої відповідача зобов'язано відшкодувати збитки за рахунок винних осіб, якими своєчасно не вжито заходи щодо погашення дебіторської заборгованості, на загальну суму 47 786,55 грн., у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України та статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач названий пункт вимоги в судовому порядку не оскаржував.

На виконання названої вимоги відповідач листом від 13 липня 2012 року № 05/1344 повідомив Інспекції про те, що підприємство зверталось до міського голови з питанням щодо списання безнадійної заборгованості; спеціалістам-юрисконсультам дано завдання про остаточне вирішення цього питання.

У зв'язку з фактом невиконання названого пункту вимоги та невжиттям відповідачем заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 47 786,55 грн., Інспекція звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не вжив усіх передбачених законодавством заходів для повернення вказаної суми дебіторської заборгованості, а тому позов щодо зобов'язання відповідача пункту 3 вимоги є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначена у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов органу Державної фінансової інспекції до підконтрольної установи про зобов'язання виконати вимогу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 07 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14 та 21-368а14 відповідно).

Між тим у справі, яка розглядається, позивач пред'явив вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки при вирішенні спору суди допустили неправильне застосування норм матеріального права до встановлених у справі обставин, рішення судів слід скасувати.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

Відмовити в задоволені позову Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» про зобов'язання виконати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 19 червня 2012 року № 08-06-14-14/6024.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: