ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/12248/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області від 01.09.2011р. №№ 719, 720, 721, 722, 723, 724 про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання видати довідку про відсутність заборгованості.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013р., позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області від 01.09.2011р. №№ 719, 720, 721, 722, 723 про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що за результатами проведеної перевірки 31.08.2011р. відповідачем встановлено, що позивачем відомості про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (первинна звітність до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду), до органів Пенсійного фонду України протягом 2005-2010 років не подавались, про що складено акти перевірки №№ 309, 310, 311, 312, 313, 314 від 31.08.2011р.

На підставі вказаних актів відповідачем прийнято рішення №№ 719, 720, 721, 722, 723, 734 від 01.09.2011р. про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в строки, встановлені законом.

Задовольняюючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приймаючи оскаржувані рішення відповідачем порушено вимоги статті 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, крім рішення №724 від 01.09.2011р. щодо неподання звітності за 2010 рік, граничний строк подання якої настав 01.04.2011р.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Так, пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній до 01.01.2011р.) було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страхувальників фінансових санкцій, зокрема штрафу за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством.

Із набранням чинності з 01.01.2011р. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена.

Поряд з тим, за правилами абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01.01.2011р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015р. №21-77а15.

Оскільки в даній справі встановлено факт неподання позивачем первинної звітності до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду протягом 2005-2010 років, тобто правопорушення з боку позивача мало місце до 01.01.2011р., а тому у відповідача збережено повноважень щодо застосування після 01.01.2011р. фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення статті 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки за правилами пункту 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.06.2011р. №21-146а11, від 02.07.2011р. №21-163а11, від 04.07.2011р. №21-160а11 та від 11.03.2014р. №21-465а13.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

Ю.Й. Рецебуринський