ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ справа № 800/270/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Конюшка К. В., Цуркана М. І., Черпіцької Л. Т.,

секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника Президента України - Гуцала Д. С.,

представника Верховної Ради України - Лаптієва А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_9 до Президента України, Верховної Ради України про визнання незаконної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

30 липня 2015 року ОСОБА_9 звернулася з позовом до Президента України, Верховної Ради України про визнання незаконної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

В позовній заяві ОСОБА_9 просить визнати незаконною бездіяльність Президента України щодо внесення до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни; визнати незаконною бездіяльність Президента України щодо внесення на розгляд РНБО України питання щодо прийняття пропозицій про введення воєнного стану на адміністративній території Луганської та Донецької областей або по всій території України; зобов'язати Президента України внести до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та внести на розгляд РНБО України питання щодо прийняття пропозицій про введення воєнного стану на адміністративній території Луганської і Донецької областей або на всій території України; зобов'язати Президента України на підставі пропозицій РНБО України ввести своїм указом воєнний стан на адміністративній території Луганської і Донецької областей або на всій території України та подати цей указ на затвердження до Верховної Ради України; зобов'язати Верховну Раду України затвердити указ Президента України про введення воєнного стану на адміністративній території Луганської і Донецької областей або на всій території України та негайно його оприлюднити разом із законом щодо його затвердження через засоби масової інформації.

В судове засідання позивач не з'явилася. Просила письмовою заявою справу розглядати в її відсутність.

Представник Президента України в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що повноваження Президента визначені Конституцією України. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач не навела фактів порушення главою держави її суб'єктивних прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, та обставин, які б свідчили про протиправність бездіяльності Президента України. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник Верховної Ради України в судовому засіданні позов не визнав. Просив закрити провадження у справі відносно Верховної Ради України, вказуючи, що позивачем не наведено аргументів на підтвердження її законного права чи інтересу у сфері публічно-правових відносин з боку Верховної Ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2008 року № 23-pп/2008 (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою) зазначив, що згідно з Конституцією України Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України.

Зокрема, статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 106 Конституції України визначені повноваження Президента, зокрема у сфері національної безпеки, оборони та військової політики.

Відповідно до пунктів 1, 17, 18, 19, 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Закон України «Про оборону України» (в редакції від 12 лютого 2015 року) встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.

Статтею 4 Закону України «Про оборону України» передбачено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оборону України» Президент України здійснює повноваження у сфері оборони відповідно до Конституції України. Повноваження Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України визначаються законами.

Для здійснення повноважень у сфері оборони, визначених Конституцією та законами України, Президент України видає укази і розпорядження. Як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Президент України видає накази і директиви з питань оборони.

Відповідно до пункту 31 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом статей 3, 6, частини третьої статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес.

Звернувшись до Вищого адміністративного суду України з цим позовом, позивач не довела, що бездіяльністю Президента України порушені її права та інтереси.

Оскільки суд не знаходить підстав для задоволення позову щодо бездіяльності Президента України, то вимоги про зобов'язання його вчинити певні дії, а також зобов'язання до вчинення дій Верховної Ради України також задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними від основних вимог щодо бездіяльності Президента України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 160-163, 167, 171-1 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_9 до Президента України, Верховної Ради України про визнання незаконної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного суду України за наслідками такого перегляду.

Судді: