ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року м. Київ справа № П/800/303/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Кошіля В.В. Олендера І.Я.

Приходько І.В.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

позивача: ОСОБА_4

представників позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника відповідача: Предоляк Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4; позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України; відповідач), в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення від 28 квітня 2016 року № 174/ко-16 про непідтвердження позивачем можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсторонення від здійснення правосуддя та направлення до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки.

Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_4 наголошував на тому, що здійснення первинного кваліфікаційного оцінювання щодо нього - судді, який обраний на посаду судді безстроково, суперечить нормам Конституції України та міжнародного права, які мають пріоритет над будь-якими законами чи підзаконними актами України, оскільки грубо порушують гарантії судді щодо перебування на посаді.

Крім того, позивач зазначив, що оцінки, виставлені, а в подальшому змінені відповідачем, за результатами іспиту, не відповідають вимогам оцінювання, визначеним Порядком та методологією кваліфікаційного оцінювання судді (далі - Порядок), а також Положенням про порядок складання іспиту та методику його оцінювання під час кваліфікаційного оцінювання судді, які погоджено Радою суддів України 11 грудня 2015 року.

При цьому, на переконання ОСОБА_4, ВККС України всупереч власним нормативно-правовим актам, не маючи належних даних, отриманих від уповноважених органів, дійшла безпідставного висновку про його невідповідність антикорупційним критеріям.

ОСОБА_4 та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, наведених у ньому та додаткових поясненнях.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову. В поданих запереченнях (з урахуванням додаткових) зазначила про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

При цьому представник ВККС України наголосила на тому, що за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу - ВККС України як постійно діючого органу в системі судоустрою України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення ОСОБА_4, представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила такі обставини.

ОСОБА_4 Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1419/2004 призначений на посаду судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області строком на п'ять років.

09 вересня 2010 року Верховною Радою України позивача обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4633-VI ОСОБА_4 обрано на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

23 квітня 2014 року Указом Президента України № 430/2014 року позивач переведений із Севастопольського апеляційного адміністративного суду на роботу на посаді судді Київського апеляційного адміністративного суду.

22 березня 2016 року ВККС України на виконання вимог підпункту 2 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) щодо проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах прийнято рішення № 17/зп-16 про проведення протягом квітня - червня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів апеляційних судів, затверджено графік його проведення та перелік завдань для проведення анонімного письмового тестування суддів.

Відповідно до затвердженого графіка позивача зараховано до четвертої групи, яка 15 квітня 2016 року проходила тестування та обговорення практичної ситуації, а 28 квітня 2016 року проведено співбесіду та оголошено результати проведення первинного кваліфікаційного оцінювання.

За наслідками складання іспиту під час проведення первинного кваліфікаційного оцінювання позивачу виставлено такі оцінки: «знання права» - «потребує підвищення кваліфікації (потребує додаткової перевірки)»; «здатність проводити судове засідання» - «потребує підвищення кваліфікації»; «здатність ухвалювати рішення» - «нездатний»; «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації» - «загалом здатний».

За результатами проведеної 28 квітня 2016 року з ОСОБА_4 співбесіди показник «знання права» критерію професійна компетентність, оцінений за результатами анонімного письмового тестування, відповідачем змінено та остаточно оцінено як некваліфікований.

З урахуванням наведеного, а також оцінки показників критерію, які позивач отримав за результатами виконання практичного завдання, ВККС України визнано ОСОБА_4 за критерієм професійна компетентність некваліфікованим.

За наслідками дослідження суддівського досьє та пояснень позивача більшість показників критерію особиста компетентність відповідачем оцінено негативно, у зв'язку з чим позивача за цим критерієм визнано некваліфікованим.

З урахуванням аналізу суддівського досьє, зокрема даних щодо підстав скасованих рішень, ухвалених ОСОБА_4 за період роботи на посаді в Київському апеляційному адміністративному суді, його пояснень, а також визнання позивача некваліфікованим за критерієм професійна компетентність, ВККС України змінено оцінку «загалом здатний» критерію здатність здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації на «нездатен» та визнала суддю ОСОБА_4 некваліфікованим за цим критерієм.

За результатами дослідження суддівського досьє та з урахуванням пояснень позивача, відповідач також дійшов висновку про негативну оцінку критерію відповідність судді антикорупційним критеріям.

З огляду на наведене, відповідач вирішив: визнати суддю ОСОБА_4 таким, що не підтвердив можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді; відсторонити його від здійснення правосуддя до проходження позивачем повторного кваліфікаційного оцінювання; направити ОСОБА_4 до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки; доручити Національній школі суддів України провести перепідготовку позивача до 22 вересня 2016 року з урахуванням спеціалізації, інстанційності суду та результатів первинного кваліфікаційного оцінювання.

Статтями 83, 101 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), Законом № 192-VIII передбачено, що ВККС України здійснює в установленому законом порядку повноваження щодо забезпечення проведення первинного кваліфікаційного оцінювання працюючих суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах та, відповідно, досягнення суспільних очікувань мати доступ до справедливого суду.

Згідно з пунктом 1.3 розділу 1 Порядку кваліфікаційне оцінювання судді - це встановлена законом процедура визначення ВККС України професійного рівня судді та відповідності його займаній посаді.

Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення професійного рівня судді та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та суді відповідного рівня (пункт 1.4 розділу 1 Порядку).

Відповідно до статті 85 Закону № 2453-VI кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення суддею іспиту; 2) дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди.

Іспит проводиться шляхом складення суддею анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації.

ВККС України зобов'язана забезпечити прозорість іспиту.

Суддівське досьє має містити: 1) копії всіх заяв судді, пов'язані з його кар'єрою, та доданих до них документів; 2) копії всіх рішень, прийнятих щодо судді ВККС України, Вищою радою юстиції, Президентом України, Верховною Радою України; 3) інформацію про результати участі судді у конкурсах на зайняття посади судді; 4) інформацію про результати проходження в Національній школі суддів України спеціальної підготовки кандидата на посаду судді, підготовки судді упродовж перебування на посаді судді; 5) інформацію про результати кваліфікаційного оцінювання судді та регулярної оцінки судді упродовж перебування на посаді; 6) інформацію про здійснення викладацької діяльності в Національній школі суддів України; 7) інформацію про зайняття суддею адміністративних посад з копіями рішень про обрання на ці посади та звільнення з них; 8) інформацію про обрання судді до органів суддівського самоврядування, ВККС України, Вищої ради юстиції; 9) інформацію про ефективність здійснення судочинства суддею, а саме: а) загальну кількість розглянутих справ; б) кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; в) наявність та кількість рішень, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов'язань; г) кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; ґ) дотримання строків розгляду справ; д) середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого рішення; е) судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; 10) інформацію про дисциплінарну відповідальність судді, а саме: а) кількість скарг на дії судді; б) кількість дисциплінарних проваджень та їх результати; 11) дані щодо відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям, а саме: а) відповідність витрат і майна судді та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки судді правилам суддівської етики.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження суддівського досьє.

Пунктом 2.1 розділу 2 Порядку передбачено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання судді є: професійна компетентність; особиста компетентність; соціальна компетентність; здатність підвищувати свій фаховий рівень; здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня; відповідність судді етичним критеріям; відповідність судді антикорупційним критеріям.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Порядку показниками відповідності критерію професійної компетентності є: знання права (рівень правових знань, знання та застосування міжнародно-правових актів, конвенцій тощо); здатність проводити судове засідання (рівень практичних навичок, аналітичні здібності тощо); здатність ухвалювати рішення (рівень умінь у застосуванні закону, здатність аргументувати і обґрунтувати позицію з правової точки зору, письмові вміння, базування рішень на законодавстві та фактах, аналітичні здібності тощо).

Показниками відповідності критерію особистої компетентності відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Порядку є здатність виконувати обсяг роботи: кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; наявність та кількість рішень, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов'язань, у тому числі переглянутих після встановлення такого порушення Верховним Судом України; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни.

Підпунктом 2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 Порядку передбачено, що показниками відповідності критерію здатності здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня є здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації, інформація про результати попередніх кваліфікаційних оцінювань судді, відображена у суддівському досьє.

Відповідність судді антикорупційним критеріям включає дані щодо відповідності витрат і майна судді та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції, та дані щодо відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції (підпункт 2.2.7 пункту 2.2 розділу 2 Порядку).

Згідно з підпунктом 2.6.2 пункту 2.6 розділу 2 Порядку остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію.

Пунктом 3.17 розділу 3 Положення визначено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження суддівського досьє та складається з таких стадій: оголошення членом Кваліфікаційної палати доповіді за результатами дослідження суддівського досьє; надання судді (кандидату) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом) показників (відповідно до критеріїв) для остаточного визначення професійного рівня судді. Обговорення відбувається шляхом доповіді члена Кваліфікаційної палати щодо кожного окремого показника та одночасним наданням судді можливості надати пояснення чи обґрунтувати його.

Під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо відповідності його етичним та антикорупційним критеріям.

Суддя (кандидат), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту та інформації і документів, що знаходяться у його суддівському досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами суддівського досьє.

Отже, за результатами співбесіди попередньо визначені за наслідками складання суддею іспиту оцінки можуть бути змінені (покращені або погіршені), оскільки під час співбесіди відбувається обговорення кожного окремого показника критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді, останній при цьому має право надати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, чи обґрунтувати будь-який показник. Суддя також має можливість доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді члена Кваліфікаційної палати ВККС України інформацію шляхом подання відповідних документів.

В той же час, підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 розділу 4 Порядку передбачено, що кваліфікаційна палата приймає рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді на підставі вмотивованого висновку за результатами розгляду питання про проведення кваліфікаційного оцінювання.

Обґрунтування вмотивованості прийнятого рішення, зокрема в частині погіршення отриманих ОСОБА_4 за наслідками складання іспиту оцінок лише дискреційністю повноважень та виключною компетенцією ВККС України не може бути визнано колегією суддів законним, позаяк таке рішення повинно бути, перш за все, об'єктивним та справедливим, висвітлювати достовірну та правдиву інформацію щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень та здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня, відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям.

На користь такого висновку свідчить і Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, в пункті 58 якої вказано, що якщо органи судової влади встановлюють системи для оцінювання роботи суддів, такі системи мають ґрунтуватись на об'єктивних критеріях.

Подібні за змістом положення закріплено і в параграфах 31 - 35 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 17 від 24 жовтня 2014 року щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади (далі - Висновок), де зазначено, що оцінювання судді повинно бути засноване на об'єктивних критеріях. Такі критерії повинні в основному складатись з якісних показників, але, крім того, можуть складатися і з кількісних показників. У кожному випадку показники, які використовуються, повинні надавати змогу оцінювачам розглянути всі аспекти, з яких складається належна продуктивність суддів.

Дуже важливо, щоб в усіх елементах індивідуального оцінювання була присутня процедурна справедливість (параграф 41 Висновку).

Оспорюване рішення відповідача наведеним критеріям не відповідає. Так, з долученого ВККС України до матеріалів справи відеозапису співбесіди з ОСОБА_4 вбачається, що останній надав обґрунтовані та правильні відповіді на всі поставлені питання.

За таких обставин, у ВККС України були відсутні правові підстави для погіршення попередньо визначених позивачу оцінок.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до параграфу 39 Висновку джерела доказів, на яких ґрунтуються оцінки, повинні бути надійними, особливо якщо ці докази мають стати основою для негативного оцінювання. Крім того, дуже важливо, щоб таке оцінювання ґрунтувалось на достатніх доказах.

Як свідчить переглянутий у судовому засіданні відеозапис співбесіди з позивачем, ВККС України в основу прийнятого рішення покладено неточну та недостовірну інформацію, зокрема щодо кількості розглянутих ОСОБА_4 справ, а також його невідповідності антикорупційним критеріям.

Останнє, в свою чергу, послугувало підставою для направлення відповідачем до Національного антикорупційного бюро України додаткового запиту. Втім, з огляду на неотримання відповіді на час прийняття спірного рішення, в його основу ВККС України покладено неточну та необ'єктивну інформацію, що фактично представником відповідача не заперечувалось.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВККС України діяла без урахування критеріїв правомірності рішення, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ВККС України як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності свого рішення від 28 квітня 2016 року № 174/ко-16 про непідтвердження позивачем можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсторонення від здійснення правосуддя та направлення до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення заявленого ОСОБА_4 адміністративного позову.

Керуючись статтями 122, 128, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2016 року № 174/ко-16 про непідтвердження ОСОБА_4 можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсторонення від здійснення правосуддя та направлення до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки.

Присудити на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Кошіль В.В.

Олендер І.Я.

Приходько І.В.