ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2015 р. м. Київ К/800/8343/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Маслія В.І., Чумаченко Т.А.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю представників:

від позивача - Буряк І.М.,

від відповідача - Чернявська О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року

у справі №810/5417/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010"

до 1) Київської митниці Міндоходів,

2) Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів (далі по тексту Митниця, митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, яким просило визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості від 18 серпня 2014№125000003/2014/000349/1; визнати протиправним та скасувати картки відмови у митному оформленні товарів від 18 серпня 2014 № 125130005/2014/00130; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві суму надміру сплаченого податку на додану вартість та митного платежу на загальну суму 9752,37 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі №810/5417/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки відповідач-1, відмовляючи ТОВ "Дельта-2010" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяв з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм статей 52, 53, 54, 57, 58 Митного кодексу України, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві надіслало на адресу Вищого адміністративного суду України заяву про приєднання до касаційної скарги, просило скасувати судові рішення в даній справі та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Дельта-2010" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 жовтня 2013 року між компанією Guizhou Tyre I/E Co., Ltd. (продавець) та ТОВ «Дельта - 2010» (покупець) укладено контракт № GT-DE/2013-1016, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує шини, камери, обвідні смужки, ущільнювальні кільця (товар) на умовах поставки FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP, відповідно до Incoterms 2000, відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Пунктом 2 Контракту №GT-DE/2013-1016, валютою контракту визначено долари США, загальна вартість контракту складає 2000000,00 доларів США. Інвойс вважається невід'ємною частиною контракту. За даним контрактом допускаються часткові поставки. Кількість, вартість та перелік товарів визначаються у інвойсах по кожній частковій поставці.

В серпні 2014 року з метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, товариством до Київської митниці подана вантажна митна декларація № 125130005.2014.545969 від 07 серпня 2014 року.

Митна вартість була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення наступні документи: МД № 125130005.2014.545969 від 07 серпня 2014 року; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна (СMR); коносамент; платіжний документ, що підтверджує вартість товару; прейскурант (прас-лист) виробника товару; рахунок - фактуру (інвойс); пакувальний лист; зовнішньоекономічний договір (контракт); сертифікат відповідності; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікат походження товару загальної форми; копія митної декларації країни відправлення; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Митним органом сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 18 серпня 2014 року №125130005/2014/00130 та прийнято рішення про коригування митної вартості від 18 серпня 2014 року №1250000003/2014/000349/1, яким скориговано митну вартість імпортованого товару за шостим резервним методом на рівні 234,07 доларів США за одиницю товару.

В результаті прийняття митницею рішення про коригування митної вартості від 18 серпня 2014 року №1250000003/2014/000349/1 збільшився митний збір і податок на додану вартість на загальну суму 9752,37грн.

Підставами для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів стали розбіжності, які містились у наданих декларантом до митного оформлення документах, зокрема: митна декларація країни відправлення від 27 червня 2014 року, тоді як зовнішньоекономічний інвойс датовано 29 червня 2014 року; кінцева вартість товару зазначена у митній декларації країни відправлення - 39964,00 доларів США не співпадає з кінцевою вартістю товару визначеною у інвойсі - 40058,30 доларів США; у платіжному дорученні від 02 липня 2014 року № 331 в графі «призначення платежу» зазначено інвойс від 30 червня 2014 року № 14060683002, однак для митного оформлення надано інвойс від 29 червня 2014 року; наданий прайс-лист виробника містить інформацію щодо ціни на обмежену кількість товару (один артикул) та не містить терміну дії; наявність інформації в ЄАІС Держмитслужби України, щодо раніше визначеного рівня митної вартості імпортованих позивачем товарів.

За приписами частини 2 статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно із статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Митниці для оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.

З митної декларації №531620140166073873 вбачається, що датою відправлення вантажу є 29 червня 2014 року, тоді як 27 червня 2014 року - це дата подання експортної митної декларації до митного органу країни продавця, а відтак, твердження митного органу про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах в цій частині, є необґрунтованими.

Щодо розбіжностей у кінцевій вартості товару, зазначеній у митній декларації країни відправлення і вартістю товару, визначеній у інвойсі, необхідно зазначити, що з експортної митної декларації країни відправлення вбачається, вартість експортованого товару визначена на рівні 39964,00 доларів США, тоді як вартість товару визначена у інвойсі становить 40058,30 доларів США.

Різниця у вартості товару обумовлена тим, що у інвойсі до вартості товару додано вартість страхового внеску у розмірі 94,30 доларів США.

З матеріалів справи встановлено, що при митному оформленні товару, представником ТОВ «Дельта - 2010» надавалися до митного органу документи, які підтверджують складові митної вартості, зокрема і вартості страхового внеску у вказаному розмірі, а тому, твердження митного органу про наявність розбіжностей у вартості товару зазначеній у митній декларації країни відправлення і вартості товару визначеній у інвойсі, є помилковими.

Стосовно посилання митного органу на наявність розбіжностей в даті інвойсу зазначеній у платіжному дорученні від 02 липня 2014 року № 331 та інвойсі, який наданий до митного оформлення, судова колегія вказує наступне.

З листа компанії Guizhou Tyre I/E Co., Ltd. від 10 липня 2014 року вбачається, що у зв'язку з технічною помилкою, некоректно зазначено дату інвойсу №14060683002, вказано « 30 червня 2014 року» замість правильної дати « 29 червня 2014 року».

Таким чином, підстави вважати, що розбіжність в даті інвойсу зазначеній у платіжному дорученні №331 від 02 липня 2014 та інвойсі, який наданий до митного оформлення є технічною помилкою, та не є підставою для коригування митної вартості товару.

Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Наведені в прайс-листах компанії-виробника товару можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що ним використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Митний орган під час розгляду справи не навів суду обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту .

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року, 17 червня 2014 року.

Щодо позовних вимог про повернення надмірно сплачених митних платежів суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України № 25/44 від 24 січня 2006 року (далі - Порядок № 25/44) для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Казначейства відкриті на ім'я митних органів за балансовим рахунком 3734 "депозитні рахунки митних органів" (далі - депозитний рахунок 3734).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4 Порядку № 25/44 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно із Порядком № 25/44, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій, як: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно із Порядком № 25/44 здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку № 25/44, повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України №618 від 20 липня 2007 року (далі - Порядок № 618). ГУ ДКСУ у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603 відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Зазначені розрахунки регулюються в централізованому порядку згідно із відповідними договорами між Державною митною службою України та уповноваженим банком, що обслуговує митні органи.

Відповідно до Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, яка зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, порядок повернення таких коштів регламентовано наказом Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві суму надміру сплаченого податку на додану вартість та митного платежу на загальну суму 9752,37грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним їх судові рішення скасувати в частині стягнення суми надмірно сплачених коштів митних платежів та відмовити в позові цій частині.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі №810/5417/14 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» надмірно сплачених до бюджету сум податку на додану вартість у розмірі 7348 гривень 62 копійки та митного збору у розмірі 2403гривні 75копійок.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі №810/5417/14 - залишити без змін.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: