ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ К/800/3396/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Музички Н.В., за участю представника Міністерства оборони України Полтєва Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суд з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат відповідно до якого просив суд визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 17.04.2014, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 28.11.2014 № 28; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, як інваліду І групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням позивачем військової служби з 17.04.2014, в розмірі 120 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, відповідно до вищезазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 17.04.2014, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 28.11.2014 № 28. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, як інваліду І групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням позивачем військової служби з 17.04.2014, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 120 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року залишити в силі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 04 лютого 2008 року отримав ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. За вказаною групою інвалідності позивачу в лютому 2008 року згідно вимог статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 42-місячного грошового забезпечення, що дорівнює 49 045,50 гривень.

17 квітня 2014 року позивач отримав І групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 29.04.2014, серія 10ААВ, №823681.

З метою вирішення питання про виплату різниці розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною ІІ групи інвалідності на І групу, ОСОБА_3 подав заяву в Департамент фінансів Міністерства оборони України. У задоволенні даної заяви позивачу було відмовлено, дана відмова оформлена пунктом 6 протоколу від 28.11.2014 № 28.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до висновку МСЕК від 29.04.2014 ОСОБА_3 було встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 17.04.2014 довічно.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Постановою КМ України від 25 12 2013 № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 даного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, як інваліду І групи з огляду на наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Отже, суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 11 цього Кодексу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25 12 2013 № 975.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом апеляційної інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне змінити рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини постанови у наступній редакції:

«Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги по інвалідності I групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням проведених виплат.».

В іншій частині постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній