ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/13524/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012р. у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації звернулося до суду із позовом, з урахуванням уточнень від 29.09.2011р., про скасування постанов старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 18.07.2011р. про накладення штрафу в розмірі 680 грн та від 14.09.2011р. про накладення штрафу в розмірі 1360 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012р., в задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із статтею 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень частини 2 статті 75 та частин 1 та 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» мало місце без поважних причин.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 20.04.2011р. старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження ВП №26038947 на підставі виконавчого листа № 2а-2356/11 від 17.02.2011р. з примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду про зобов'язання УПСЗН Хмельницької РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, недоплачені щомісячні компенсаційні виплати на дитину шкільного віку починаючи з 01.08.2010р. по 31.01.2011р.

Зазначеною постановою боржника було зобов'язано добровільно виконати рішення суду та попереджено про можливість примусового виконання рішення після закінчення цього строку із стягненням з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

У встановлений для добровільного виконання строк рішення суду виконано боржником не було у зв'язку з чим 18.07.2011р. відповідачем винесено постанову про накладення на управління штрафу у розмірі 680 грн.

Листом від 26.04.2011р. позивач повідомив відповідача про те, що постанова державного виконавця буде виконана у випадку передбачення боржнику у 2011 році відповідних коштів з Державного бюджету на виплату щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку за минулі роки.

Проте у зв'язку із невиконанням судового рішення повторно, відповідачем прийнято постанову від 14.09.2011р. про накладення штрафу у подвійному розмірі в сумі 1360 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у визначений державним виконавцем строк позивачем судове рішення не виконано, а тому оскаржувані постанови про накладення штрафу прийнято згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Так, позивачем було повідомлено відповідача, що зазначене рішення суду буде виконана у випадку передбачення у 2011 році відповідних коштів з Державного бюджету на виплату щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку за минулі роки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, а тому висновки судів про відмову у задоволенні позову є передчасними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.03.2015р. №21-66а15.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012р. у даній справі скасувати.

Позов управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації задовольнити.

Скасувати постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 18.07.2011р. про накладення штрафу №1921/4 в розмірі 680 грн та від 14.09.2011р. про накладення штрафу в розмірі 1360 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський