ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/10164/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,
секретар судового засідання - Шаманська І.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу управління Служби безпеки України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, третя особа - Кіровоградський обласний військовий комісаріат про зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача зарахувати період його навчання у Київському військовому ліцеї з 15.08.1991р. по 12.06.1993р. до стажу безперервної військової служби та до вислуги років для призначення пенсії за вислугою років, видати відповідний наказ та внести зміни до його особової справи.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011р., позов задоволено.
Зобов'язано управління Служби безпеки України в Кіровоградській області зарахувати період навчання позивача у Київському військовому ліцеї з 15.08.1991р. по 12.06.1993р. до стажу безперервної військової служби та до вислуги років для призначення пенсії за вислугою років, про що видати відповідний наказ та внести зміни до його особової справи.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом №66 від 15.08.1991р. позивач був зарахований до Київського суворовського військового училища.
19.08.1992р. на базі цього закладу було створено Київський військовий ліцей, який позивач закінчив 12.06.1993р.
Після закінчення навчання у ліцеї, позивача було зараховано до Харківського вищого військового училища Національної гвардії України.
В подальшому, у період після закінчення навчання в училищі до 13.07.2000р. позивач проходив військову службу на різних посадах у Національній гвардії України, а з липня 2000 року - в управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області.
07.04.2011р. позивач звернувся до відповідача із рапортом про зарахування терміну навчання у Київському військовому ліцеї до строку безперервної військової служби та до вислуги років, проте йому було відмовлено в цьому.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що період навчання позивача у Київському військовому ліцеї підлягає зарахуванню до строку безперервної військової служби та до вислуги років військової служби.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, в редакції чинній на час зарахування позивача до ліцею, початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом.
Нова редакція статті 24 Закону №2232-ХІІ, яка набрала чинності 31.07.1999р. із відповідними змінами, вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено виключний перелік видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 Закону №2232-ХІІ.
Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону №2232-ХІІ проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, можуть проходити попередню підготовку в загальноосвітніх навчальних закладах, військових ліцеях, ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, у військових оркестрах, навчальних закладах громадських організацій, на підготовчих курсах при вищих військових навчальних закладах або військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про реформу системи військової освіти» від 19.08.1992р. №490 Київський військовий ліцей на базі Київського суворовського військового училища був створений з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.
Таким чином, навчання позивача у ліцеї не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а, отже, і проходження військової служби, згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 Закону №2232-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013р. у справі №21-330а13).
Крім того, за змістом статті 2 Закону №2232-ХІІ необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтею 15 цього Закону.
Проте до військового ліцею позивач був зарахований у п'ятнадцятирічному віці, а тому під час вступу до ліцею та в період навчання у ньому він був неповнолітнім та не міг бути призваним на військову службу і бути військовослужбовцем, а тому час навчання у вказаному навчальному закладі не може бути зарахований у загальний строк військової служби.
Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу управління Служби безпеки України в Кіровоградській області задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011р. скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, третя особа - Кіровоградський обласний військовий комісаріат про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський