ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" листопада 2015 р. м. Київ К/800/23096/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Скавуляк Т.В.,
за участю представників сторін: від позивача: Туза Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 22.05.2013р. №100250000/2013/500252/2, від 28.05.2013р. №100250000/2013/500281/2, від 18.06.2013р. №100250000/2013/500030/2, від 09.07.2013р. №100250000/2013/500073/2, від 23.07.2013р. №100250000/2013/500093/2.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Фірмою "Milchwerk Jager GmbH" (Німеччина) (продавець) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець) укладено договір купівлі - продажу (контракт) від 26.04.2011 №288, відповідно до якого продавець продавав а покупець купував товар на умовах поставки FCA - відповідно до правил "Інкотермс 2000".
У період з 22.05.2013 по 23.07.2013 до митного поста "Західний" Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на виконання умов контракту від 26.04.2011 №288 для митного оформлення подано товар "свіжий сир - моцарелла, торговельна марка - JAGER, виробник Milchwerk Jager GmbH, країна виробництва Німеччина" за електронними митними деклараціями від 22.05.2013р. №100250000/2013/500252/2, від 28.05.2013р. №100250000/2013/500281/2, від 18.06.2013р. №100250000/2013/500030/2, від 09.07.2013р. №100250000/2013/500073/2, від 23.07.2013р. №100250000/2013/500093/2.
Митна вартість заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких зазначений в гр. 44 вказаних митних декларацій.
Під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару за вищезазначеними митними деклараціями встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме:
- в пункті 7 контракту від 26.04.2011 №288 зазначено, що продавець зобов'язаний підготувати і передати документи, в тому числі митну декларацію відправника (копія завірена печаткою відправника). В наданих до митного оформлення документах експортна декларація незавірена належним чином. Також, вказані у ній дані неможливо ідентифікувати ані з митною вартістю, ані з представленими документами, що ускладнює підтвердження заявленої митної вартості товарів шляхом співставлення числових значень;
- в наданих платіжних дорученнях, не зазначено реквізитів проформ - інвойсів або іншого документу, відповідно до якого здійснювалась оплата за товар, а вказано лише реквізити контракту від 26.04.2011 № 288;
- в інвойсах, наданих до митного оформлення, умови оплати, банківські реквізити та умови поставки не співпадають з умовами оплати, реквізитами та умовами поставки по контракту від 26.04.2011 № 288;
- прайс-лист пропечатані печаткою фірми із підписом, але не містять інформацію стосовно сайтів для пошуку та контрактів із фірми у мережі Інтернет, що суперечить суті прайс - листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.
Відповідач запропонував декларанту надати письмові документи для підтвердження митної вартості, а саме: за наявності - інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За посиланням відповідача декларантом не були надані в повному обсязі додаткові документи, а документи, що надані, містили наступні розбіжності: в наданому платіжному доручені в іноземній валюті від 09.07.2013р. №631 вказано, що платіж здійснено на рахунок DE0270169388000011100 Raiffeisen Bank Haag Germany, проте в інвойсі від 23.05.2013р. №R13122-032 вказано банківські реквізити IBAN DE 47700100800001235805 Postbank Munchen.
У наданому платіжному дорученні в іноземній валюті від 09.07.2013р. №631 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних, хоча на момент оплати товару було оформлено за митною декларацією від 28.05.2013 №100250000/2013028284.
В інвойсі від 30.07.2013 №R13203-076 банківські реквізити не співпадають з реквізитами у платіжному дорученні від 15.08.2013 №850 та контракту від 26.04.2011№288.
У платіжному дорученні від 15.08.2013 №850, не зазначено реквізити проформ - інвойсів або іншого документу, відповідно до якого здійснювалась оплата за товар, а вказано лише реквізити контракту від 26.04.2011 №288. Також в графі «Призначення платежу коштів № і дата контракту (ПДВ для розрахунку в російських рублях)» зазначений контракт від 26.04.2011 №288, в якому у розділі 2 п. 2.2 передбачено валюту розрахунку євро.
Вказано, що наданий експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 02.08.2013р. №Ц-376 взятий до уваги митним органом, але не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки носить лише інформаційний характер, про що зазначено в р. 7 п. 7.2 висновку.
У зв'язку з недоведеністю позивачем заявленої ним митної вартості товару, органом доходів і зборів прийнято рішення про її коригування від 22.05.2013р. №100250000/2013/500252/2, від 28.05.2013р. №100250000/2013/500281/2, від 18.06.2013р. №100250000/2013/500030/2, від 09.07.2013р. №100250000/2013/500073/2, від 23.07.2013р. №100250000/2013/500093/2.
Вказуючи на протиправність вказаних рішень, товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів як таких, що прийнято за наявності у органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву щодо достовірності числових значень митної вартості, заявлених декларантом, а також ненадання на вимогу відповідача додаткових документів у повному обсязі.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідність витребовування органом доходів і зборів додаткових документів обумовлена тим, що документи, подані до митного оформлення, містили певні розбіжності, а саме:
- в пункті 7 контракту від 26.04.2011 №288 зазначено, що продавець зобов'язаний підготувати і передати документи, в тому числі митну декларацію відправника (копія завірена печаткою відправника). В наданих до митного оформлення документах експортна декларація незавірена належним чином. Також, вказані у ній дані неможливо ідентифікувати ані з митною вартістю, ані з представленими документами, що ускладнює підтвердження заявленої митної вартості товарів шляхом співставлення числових значень;
- в наданих платіжних дорученнях, не зазначено реквізитів проформ - інвойсів або іншого документу, відповідно до якого здійснювалась оплата за товар, а вказано лише реквізити контракту від 26.04.2011 № 288;
- в інвойсах, наданих до митного оформлення, умови оплати, банківські реквізити та умови поставки не співпадають з умовами оплати, реквізитами та умовами поставки по контракту від 26.04.2011 № 288;
- прайс-лист пропечатані печаткою фірми із підписом, але не містять інформацію стосовно сайтів для пошуку та контрактів із фірми у мережі Інтернет, що суперечить суті прайс - листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.
Не погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для витребування від декларанта додаткових документі, колегія суддів виходить з наступного.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Перелік документів, які можуть витребовуватися на вимогу органу доходів і зборів у випадку, якщо основні документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або не вони містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.
Митна декларація країни відправлення є документом, який може додатково витребовуватися органом доходів і зборів на підтвердження митної вартості, у випадку, якщо основні документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або не вони містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За вказаних обставин, колегія суддів вказує на необґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для витребування додаткових документів з мотивів наявності у ньому сумніву у достовірності даних, зазначених у експортній декларації, оскільки остання не є документом, який підтверджує митну вартість та який передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій при дослідженні обґрунтованості витребування органом і зборів додаткових документів не надано оцінки поясненням позивача в частині того, що митна декларація країни відправлення надавалися декларантом після витребування органом доходів і зборів додаткових документів, у зв'язку з чим, за посиланням позивача, будь-які розбіжності у вказаних документах не могли слугувати підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, є документами, що підтверджують митну вартість у випадку, якщо рахунок є сплаченим.
Пунктом 8.1 контракту від 26.04.2011 №288 передбачено здійснення оплати шляхом грошового переказу на рахунок продавця через 45 календарних днів з моменту отримання покупцем товару.
За вказаних обставин, виходячи з умов оплати, які зазначені у контакті від 26.04.2011 №288, платіжне доручення у спірних правовідносинах не є документом, який підтверджує митну вартість товару, який імпортується у розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України.
Органом доходів і зборів в обґрунтування позиції про наявність розбіжностей у поданих позивачем платіжних дорученнях не враховано пояснень позивача, що зазначені платіжні доручення стосувалися попередніх поставок товару та надані позивачем на підтвердження сталості відносин з контрагентом, а також на підтвердження належного виконання зобов'язань за попередніми поставками.
За вказаних обставин, враховуючи те, що у спірних правовідносинах платіжне доручення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, який імпортується у розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів вказує на необґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для витребування додаткових документів з мотивів наявності у ньому сумніву у достовірності даних, зазначених у платіжних дорученнях.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій при дослідженні обґрунтованості витребування органом і зборів додаткових документів не надано оцінки поясненням позивача в частині того, що зазначені платіжні доручення надавалися декларантом після витребування органом доходів і зборів додаткових документів, у зв'язку з чим, за посиланням позивача, будь-які розбіжності у вказаних документах не могли слугувати підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів.
Аналізуючи позицію відповідача щодо наявності у нього сумніву у достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом, з мотивів невідповідності умов оплати та умов поставки, зазначених в інвойсах, умовам оплати та умовам поставки, зазначеним у контракті від 26.04.2011 № 288, колегія суддів виходить з того, що органом доходів і зборів не обґрунтовано та судами попередніх інстанцій під час судового розгляду не встановлено у чому саме полягає невідповідність умов оплати, що зазначені у контракті від 26.04.2011 №288 як "45 с момента получения" умовам оплати, зазначеним у інвойсі як "45 days after receipt of goods in Kiev", як і не обґрунтовано невідповідності умов поставки, зазначених у контракті від 26.04.2011 №288 як FCA Haag аналогічним умовам поставки, зазначеним у інвойсі.
Стосовно відмінності банківських реквізитів одержувача, які зазначені в інвойсі та у контракті від 26.04.2011 №288, колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 1.1 контракту інвойс є невід'ємною його частиною. Органом доходів і зборів та судами попередніх інстанцій не обґрунтовано, яким чином зазначення в інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту, іншого банківського реквізиту, у спірних правовідносинах впливає на механізм визначення митної вартості товару.
Одночасно з викладеним, колегія суддів не може погодитися із позицією органу доходів і зборів щодо наявності підстав для витребування додаткових документів з мотивів відсутності у прайс-листі продавця інформації стосовно сайтів продавця у мережі Інтернет, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких обов'язкових вимог до реквізитів прайс-листів в частині зазначення інтернет-адрес.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що органом доходів і зборів на підтвердження митної вартості товару декларанта зобов'язано надати: за наявності - інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У той же час, наявності розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів фактично не обґрунтовано.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
За вказаних обставин, зважаючи на недоведеність з боку митного органу наявності обґрунтованого сумніву щодо надання позивачем неповних або ж недостовірних відомостей про митну вартість імпортованих товарів, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 22.05.2013 №100250000/2013/500252/2, від 28.05.2013р. №100250000/2013/500281/2, від 18.06.2013р. №100250000/2013/500030/2, від 09.07.2013р. №100250000/2013/500073/2, від 23.07.2013р. №100250000/2013/500093/2.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" 1938,15 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім гривень 15 копійок) судових витрат.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: