ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/35931/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо стягнення податку з належної йому як судді до виплати вихідної допомоги та зобов'язання повернути йому 29825,90 грн незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2012р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012р., позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо стягнення податку на доходи фізичних осіб в розмірі 29825, 90 грн з вихідної допомоги судді ОСОБА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач - територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, подав касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за ко жен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заро бітку.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресованих виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платниками податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно закону.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 02.12.2010р. №2762-УІ був звільнений з посади судді Волноваського районного суду Донецької області відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України у зв'язку із поданням заяви про відставку.

Наказом в.о. голови Волноваського районного суду Донецької області №54-к від 28.12.2010р. позивач був звільнений з посади судді відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХІІ.

Пунктом 4 зазначеного наказу визначено виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 23 місячних заробітків за кожний повний рік роботи на посаді судді.

Відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 04.01.2012р. №08-23/14 вихідна допомога позивачу нарахована в сумі 176553,52 грн та сплачена в грудні 2011 року в сумі 146727,62 грн, з вихідної допомоги було утримано та перераховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 29825,90 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки вихідна допомога судді у зв'язку із відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб є неправомірним та суперечить положенням закону.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів в цій частині не спростовують і є безпідставними, оскільки положення частини 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів» були чинними до 01.01.2011р., а тому при виплаті суддям вихідної допомоги до зазначеної дати мали застосовуватись вимоги саме цієї норми, а не будь-яких інших законів, якими зменшувався рівень гарантій незалежності суддів.

Поряд з тим, в ході розгляду справи судами встановлено, що спірні суми є частиною належної позивачу вихідної допомоги, яку відповідачем протиправно виплачено в меншому ніж передбачено законом розмірі.

За таких обставин, суди помилково застосували до спірних правовідносин податкове законодавство, в зв'язку з чим прийшли до необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012р. скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. змінити, скасувавши її в частині відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову.

Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області повернути ОСОБА_1 частину утриманої вихідної допомоги в розмірі 29825 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн 90 коп.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський