ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/24618/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

секретар судового засідання - Маджар О.М.

за участю представника Генеральної прокуратури України Кузнецової Ю.В.

представника третьої особи - Роман Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва до Миколаївської міської ради, третя особа - ТОВ "Нерейінтертранс", про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

Прокурор Корабельного району м. Миколаєва звернувся в суд з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 9 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №12/39 від 23.12.2011 року зі змінами, внесеними пунктом 1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради №15/29 від 01.03.2012 року, яким надано дозвіл ТОВ "Нерейінтертранс" для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 500 000 кв.м., нормативною грошовою оцінкою 80 796 950,46 грн., за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, з метою передачі земельної ділянки в оренду строком на 25 років для будівництва терміналу сипучих вантажів, підхідного каналу та операційної акваторії по пр. Корабелів, 2- б у м. Миколаєві.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до наявних у проекті відведення графічних матеріалів (ситуаційного та кадастрового планів), а також інформації управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області, запроектована до відведення ТОВ "Нерейінтертранс" земельна ділянка орієнтовною площею 150 га є акваторією Бузького лиману, а відповідно до статистичної звітності (форми 6-зем) обліковується як внутрішні води під лиманами, у зв'язку з чим зазначена для відведення земельна ділянка належить до земель державної власності, розпорядження якими здійснюють Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, прокурор Одеської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, пунктом 9 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №12/39 від 23.12.2011 року надано дозвіл ТОВ "Нерейінтертранс" для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 500 000 кв.м., за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, з метою передачі земельної ділянки в оренду для будівництва терміналу сипучих вантажів, підхідного каналу та операційної акваторії по пр. Корабелів, 2-б у м. Миколаєві.

Пунктом 1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради №15/29 від 01.03.2012 року внесено зміни до зазначеного пункту рішення міської ради та викладено його наступній редакції: "Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" надано дозвіл для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1500000 кв.м., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, та за рахунок земель ТОВ "Нерейінтертранс", з метою передачі ділянки в оренду строком на 25 років для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, для будівництва, експлуатації, обслуговування та ремонту комплексу спеціалізованих на універсальних портових перевантажувальних терміналів сипучих, наливних, генеральних, будівельних та інших вантажів, підхідного каналу та операційної акваторії, гідротехнічних споруд (тунелі, канали, труби, лотки, регуляційні споруди, причали, пірси, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд тощо), а також інших будівель і споруд (у тому числі допоміжних) по пр. Корабелів, 2-б у м. Миколаєві".

22 жовтня 2013 року прокуратурою Миколаївській міській раді було внесено подання №(15-05) 5947 вих - 13 від 21.10.2013 року про усунення вимог законодавства, причин та умов, що їм сприяли, в якому було викладено вимогу щодо скасування пункту 9 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №12/39 від 23.12.2011 року та пункт 1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради №15/29 від 01.03.2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних доказів того, що земельна ділянка орієнтовною площею 1 500 000 за адресою пр. Корабелів, 2-б у м.Миколаїв, відноситься до земель водного фонду, а оскаржуваним рішенням не вирішується питання надання у користування водних об'єктів, а виключно, в порядку та на підставах, встановлених Земельним кодексом України, реалізуються повноваження Миколаївської міської ради щодо розпорядження землями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водостоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду згідно зі статтею 4 Водного кодексу України та статтею 58 Земельного кодексу України належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Таким чином, надавши згоду на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач фактично здійснює і розпорядження водними об'єктами на цій ділянці.

Позивачем стверджується, що спірна земельна ділянка відноситься до земель загальнодержавного значення.

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди;проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Враховуючи, що Проектом передбачено відведення в оренду частину дна водної акваторії Бузького лиману, де відсутні межі в натурі (на місцевості), які збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, а також неможливо встановити межі запроектованої території в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, отже запроектована до відведення територія не має ознак земельної ділянки -встановлених меж та те, що відсутня одна з невід'ємних частин договору оренди землі - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), колегія суддів приходить до висновку про те, що запроектована до відведення територія не може бути об'єктом земельних правовідносин.

Пунктом 7 статті 14 Водного кодексу України передбачено, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Механізм видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду визначений Порядком видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 557.

Пунктом 3 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду передбачено, що у разі проведення днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій (крім будівельних робіт та робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями) дозволи видаються територіальними органами Держводгоспу за погодженням з територіальними органами Мінприроди.

Відповідно до статті 86 Водного кодексу України, на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Статтею 5 Водного кодексу України визначено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Згідно зі статтею 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, в тому числі, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до частини другої, третьої статті 84 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність віднесено землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.

Матеріалами справи не спростовується віднесення земельної ділянки орієнтовною площею 1 500 000 га за адресою пр. Корабелів, 2-б у м. Миколаїв до земель водного фонду.

Враховуючи наведені обставини та вимоги закону, колегія суддів вважає, що судами повно встановлені фактичні обставини справи, але зроблені помилкові висновки, які спростовуються доводами касаційної скарги. Беручи до уваги, що позивачем спростовано правомірність рішення відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, як такі що ґрунтується на невірних висновках та неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, з постановленням по справі нової постанову про задоволення позову.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 9 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №12/39 від 23.12.2011 року зі змінами, внесеними пунктом 1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради №15/29 від 01.03.2012 року, яким надано дозвіл ТОВ "Нерейінтертранс" для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 500 000 кв.м., нормативною грошовою оцінкою 80 796 950,46 грн., за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, з метою передачі земельної ділянки в оренду строком на 25 років для будівництва терміналу сипучих вантажів, підхідного каналу та операційної акваторії по пр. Корабелів, 2- б у м. Миколаєві .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: