ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 липня 2016 року м. Київ справа № 800/242/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Борисенко І.В.,
Веденяпіна О.А.,
Зайцева М.П.,
Приходько І.В.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача ОСОБА_6,
відповідача Білопольської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_6доВищої кваліфікаційної комісії суддів Українипровизнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_6) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі по тексту - відповідач, ВККС України), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 березня 2016 року №709/дп-16.
На обґрунтування заявленого позову, ОСОБА_6 зазначає, що 17 березня 2016 року відповідачем прийнято рішення №709/дп-16, яким її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Зазначене рішення було прийнято за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах Сільськогосподарського приватного підприємства Фірма «Укргранресурс» (далі по тексту - СПП Фірма «Укргранресурс»), в якій зазначено, що позивач, прийнявши рішення 07 липня 2015 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили 03 березня 2015 року після перегляду справи Вищим адміністративним судом України, не зазначила мотивів відхилення аргументів сторони позивача щодо суті спору в цілому та нововиявлених обставин зокрема. Крім того, заявник вважає, що суддею допущено умисне порушення норм права, оскільки вона своїм рішенням встановила юридичний факт, який ніби-то виник із правочину, при цьому не дослідивши в судовому засіданні ні правочину, ні жодного оригіналу документу, який би його підтверджував.
Позивач зазначає, що в порушення вимог частини 6 статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскаржуване рішення не містить встановлених обставин щодо істотного порушення норм процесуального права під час здійснення нею правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості
Крім того, на засіданні комісії не обговорювались питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Висновок відповідача в частині допущення порушення, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 92 названого Закону, ОСОБА_6 також вважає необґрунтованим, оскільки у постановленому рішенні наведені мотиви його прийняття та надано оцінку представленим позивачем доказам.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року про відкриття провадження у справі представником відповідача надано витребувані судом документи.
Також представником відповідача надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено про його необґрунтованість. Посилаючись на дотримання відповідачем правових норм, якими врегульована процедура розгляду та порядок прийняття ВККС України рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Додатково представником відповідача зазначено про прийняття ВККС України 30 червня 2016 року рішення №1316/дп-16, яким виправлено описку в рішення ВККС України від 17 березня 2016 року №709/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження, а саме: в мотивувальній частині рішення слова «пункт 2» замінити на «підпунктами «а» та «б» пункту 1».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Вищий адміністративний суд України приходить до наступного.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС України визначені статтею 1711 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 19 вересня 2008 року №843/2008 ОСОБА_6 призначено на посаду судді Житомирського окружного адміністративного суду.
Постановою Верховної Ради України від 05 вересня 2013 року №450-VIІ ОСОБА_6 обрано на посаду судді Житомирського окружного адміністративного суду безстроково.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у серпні 2015 року на адресу ВККС України надійшла заява адвоката ОСОБА_8 про відкриття дисциплінарного провадження відносно судді ОСОБА_6 Скаржник зазначав, що позивач, прийнявши 07 липня 2015 року рішення про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, не зазначила мотивів відхилення аргументів позивача щодо суті спору в цілому та нововиявлених обставин зокрема.
Крім того, заявник вважає, що ОСОБА_6 допущено умисне порушення норм права, оскільки вона своїм рішенням встановила юридичний факт, який нібито виник із правочину, при цьому не дослідивши в судовому засіданні ні правочину, ні жодного оригіналу документу, який би його підтверджував. СПП фірма «Укргранресурс» та ТОВ «Мегаліт» надали судді ОСОБА_6 письмові пояснення, в яких заперечили відчуження геологічної інформації та наголосили, що останнє могло відбутися лише за умови укладення правочину та отримання погодження Держгеонадра.
Також ОСОБА_8 зазначив, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року встановлено, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Рішенням ВККС України від 13 січня 2016 року №64/дп-16 було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_6
Рішенням ВККС України від 17 березня 2016 року №709/дп-16 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Підставою для прийняття зазначеного рішення слугували висновки комісії, зроблені за результатами зібраних матеріалів, які свідчили про те, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків та незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні судді ОСОБА_6 перебувала справа №Н/806/3213/14 за заявою Державної служби геології та надр України про перегляд постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом сільськогосподарського приватного підприємства фірми «Укргранресурс» до Житомирської обласної ради, третя особа - Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення.
За наслідками розгляду зазначеної справи 07 липня 2015 року Житомирським окружним адміністративним судом у складі головуючого судді ОСОБА_6, секретаря судових засідань ОСОБА_10 винесено постанову, якою заяву Державної служби геології та надр України задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року скасовано, у задоволенні позову сільськогосподарського приватного підприємства фірми «Укргранресурс» до Житомирської обласної ради, третя особа: Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Під час розгляду зазначеної справи СПП Фірма «Укргранресурс» надала суду письмові заперечення щодо перегляду рішення у справі за нововиявленими обставинами.
За результатами вивчення аргументів, які наводились у запереченнях СПП Фірми «Укргранресурс», а також мотивів, викладених у постанові Житомирського окружного адміністративного від 07 липня 2015 року, ВККС України дійшла висновку, що суддя ОСОБА_6 частково надала обґрунтування відхилення доказів позивача лише щодо відсутності належних доказів на підтвердження нововиявлених обставин. Щодо інших заперечень позивача суд, на думку відповідача, не надав відповідного обґрунтування.
Також в оскаржуваному рішенні ВККС України зазначила, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, а заяву Державної служби геології та надр України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції вказав, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2015 року у відкритті касаційного провадження відмовлено, оскільки доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
На підставі вищенаведених обставин, взявши до уваги факт скасування судом апеляційної інстанції постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, ВККС України дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_6 ознак дисциплінарних проступків та прийняла оскаржуване рішення про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження, на підставі підпунктів «а» та «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає помилковими висновки ВККС України, а рішення від 17 березня 2016 року №709/дп-16 таким, що порушує права та законі інтереси позивача, враховуючи наступне.
Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 6, частина 2 статті 19 Конституції України).
Пунктом 9 Розділу І Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07 липня 2010 року (далі по тексту - Закон України №2453-VІ) шляхом викладення Закону у новій редакції.
Частинами 2 та 3 статті 93 Закону України №2453-VI встановлено, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх представників. Адвокат зобов'язаний перевірити факти, які можуть тягнути дисциплінарну відповідальність судді, до подання відповідної скарги (заяви). Адвокат, прокурор зобов'язаний відмовити у зверненні зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді за наявності конфлікту інтересів, а також у разі, якщо такий адвокат є учасником судового процесу, в якому бере участь суддя, щодо поведінки якого подається відповідне звернення. Вища кваліфікаційна комісія суддів України і Вища рада юстиції затверджують та розміщують на офіційному веб-порталі судової влади зразок скарги (заяви) щодо поведінки судді.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 95 Закону України №2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення. За зверненням, яке відповідає встановленим цим Законом вимогам та не підлягає поверненню, членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Така перевірка проводиться у порядку, встановленому цим Законом.
Підставами для застосування можливого дисциплінарного стягнення, за вказаними відповідачем мотивами, у рішенні ВККС України від 17 березня 2016 року №709/дп-16 визначено підпункти «а» та «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України №2453-VI.
Згідно із підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України №2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості:
істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків
незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Однак, в оскаржуваному рішенні не зазначено, яке саме істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя допущено позивачем, яким чином це порушення унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Не надано відповіді на зазначені питання і представником відповідача під час розгляду справи судом.
Також представник відповідача не зміг пояснити, як відповідачем було встановлено вчинення зазначеного порушення умисно або внаслідок недбалості.
Перевіряючи обґрунтованість рішення відповідача в частині висновків про незазначення позивачем в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача, за результатами вивчення мотивувальної частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, можна дійти висновку, що суддя ОСОБА_6 частково надала обґрунтування відхилення доказів позивача лише щодо відсутності належних доказів на підтвердження нововиявлених обставин. Щодо інших заперечень позивача суд не надав відповідного обґрунтування.
Тим часом, в рішенні не зазначено яким саме іншим запереченням позивача судом не було надано відповідного обґрунтування.
Не надано відповідних пояснень представником відповідача і у судовому засіданні.
Також у рішенні ВККС України від 17 березня 2016 року №709/дп-16 зазначено про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року судом апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Разом з цим, частина 2 статті 92 Закону України №2453-VI встановлює, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Наведені законодавчі норми відповідають міжнародним стандартам щодо незалежності суддів. Так, Рекомендацією СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки визначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 68); тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру (пункт 69).
Принцип І (2) (а)(і) Рекомендації № R (94)12 Комітету Міністрів Ради Європи для держав-членів щодо незалежності, ефективності та ролі суддів передбачає, що рішення суддів не повинні підлягати перегляду в жодний спосіб, крім апеляційного оскарження відповідно до законодавства.
Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23-25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону. Таким чином, не повинно мати місце неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя, Комісія не наділена повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини у судових справах, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти законність судових рішень.
Аналогічна позиція викладена і в Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року №2-рп/2011, згідно з яким давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть тільки суди апеляційної і касаційної інстанцій при перегляді судових рішень.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не встановлено вчинення позивачем дій, передбачених у підпунктах «а» та «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України №2453-VI, що свідчить про протиправність притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності та є підставою для скасування відповідного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, та ту обставину, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 17 березня 2016 року №709/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження підлягають задоволенню, а спірне рішення - визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, підлягають стягненню на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 гривень 20 копійок.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 94, 161 - 163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 березня 2016 року №709/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 та застосування до судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
3. Стягнути на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий суддя: А.М. Лосєв
Судді: І.В. Борисенко
О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
І.В. Приходько