ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/43040/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

при секретарі Кальненко О.І.,

за участю представника Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» - Шевцової Т.М., представника Державної фінансової інспекції України - Шевелєвої Ю.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними і скасування пунктів вимоги,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними і скасування пунктів вимоги, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати підпункт 2.2 пункту 2 частково, підпункт 2.4 пункту 2, підпункт 4.1 пункту 4 вимоги Держфінінспекції України від 05.09.2013 року № 05-14/1304;

- визнати протиправним та скасувати пункт 10 вимоги Держфінінспекції України від 05.09.2013 року № 05-14/1304 в частині стягнення пені у розмірі 3127,78 грн. з ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ».

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 2.2 пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 05.09.2013 року № 05-14/1304 в частині зобов'язання відобразити в обліку дебіторську заборгованість за не виконані ремонтно-будівельні роботи (різницю у вартості виконаних робіт) та стягнути з ТОВ «БІКОР» кошти у сумі 195,72 тис. грн. або забезпечити виконання ним відповідного обсягу робіт.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 2.4 пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 05.09.2013 року № 05-14/1304 в частині зобов'язання відобразити в обліку дебіторську заборгованість за не виконані ремонтно-будівельні роботи (різницю у вартості виконаних робіт) та стягнути з ТОВ «ІФ Монолітспецбуд» кошти у сумі 21,41 грн. або забезпечити виконання ним відповідного обсягу робіт.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 4.1 пункту 4 вимоги Державної фінансової інспекції України від 05.09.2013 року № 05-14/1304.

Визнано протиправним та скасовано пункт 10 вимоги Державної фінансової інспекції України від 05.09.2013 року № 05-14/1304 в частині стягнення з ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» суми штрафних санкцій у розмірі 3127,78 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України було залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» - задоволено. Скасовано постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування підпункту 2.4 пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 05.09.2013 року № 05-14/1304 в частині зобов'язання відобразити в обліку дебіторську заборгованість за не виконані ремонтно-будівельні роботи (різницю у вартості виконаних робіт) та стягнути з ТОВ «Взаємодія» кошти у розмірі 9,18 тис. грн. або забезпечити виконання ним відповідного обсягу робіт та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити. В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Публічному акціонерному товариству «Укртранснафта» у задоволенні позовних вимог.

Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити скаргу Державної фінансової інспекції України без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» за період з 01.07.2010 року по 01.04.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 18.07.2013 року № 05-21/170.

Державною фінансовою інспекцією України надіслано позивачу вимоги про усунення порушень від 05.09.2013 року № 05-14/1304, яким:

- в підпункті 2.2 пункту 2 - ревізією законності перерахування коштів за виконані ремонтно-будівельні роботи встановлено, що внаслідок відображення в бухгалтерському обліку та оплати вартості робіт, яка у порушення вимог пункту 1 статті 93 Господарського кодексу України, пунктів 1.2, 1.4, 2.8, 3.1, 3.2, 3.3, 4.2 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174, безпідставно завищена підрядними організаціями (ТОВ «БІКОР»), філії «ПМН» нанесено матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 195,72 тис. грн.

- в підпункті 2.4 пункту 2 - у результаті відображення в бухгалтерському обліку та оплати вартості робіт, яка у порушення вимог пунктів 1.2, 1.3, 1.33 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174, безпідставно завищена підрядним організаціями (ТОВ «Взаємодія», ТОВ «ІФ Монолітспецбуд»), філії «ПДМН» нанесено матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 30,59 тис. грн. (в тому числі ТОВ «Взаємодія» - 9,18 тис. грн., ТОВ «ІФ Монолітспецбуд» - 21,41 грн.).

У зв'язку з викладеним вимагається відобразити в обліку дебіторську заборгованість за не виконані ремонтно-будівельні роботи (різницю у вартості виконаних робіт) та стягнути з підрядних організацій кошти або забезпечити виконання ними відповідного обсягу робіт (ТОВ «БІКОР» - 195,72 тис. грн., ТОВ «Взаємодія» - 9,18 тис. грн., ТОВ «ІФ Монолітспецбуд» - 21,41 грн.). У випадку неможливості стягнути кошти із контрагентів у порядку, встановленому чинним законодавством, стягнути з осіб, винних у прийнятті завищених обсягів і вартості робіт та проведенні зайвих виплат, нанесену шкоду.

- в підпункті 4.1 пункту 4 - ревізією законності перерахування коштів за надані послуги встановлено порушення, що призвели до матеріальної шкоди (збитків) внаслідок завищення вартості послуг у структурних підрозділах товариства: ТОВ «Монро» в порушення пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, частини першої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внесено недостовірні дані до актів наданих послуг в частині вартості запасних частин та, як наслідок, завищено вартість наданих послуг на 78,08 тис. грн., які філією «МН «Дружба» оплачену в повному обсязі, чим нанесено філії матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму. З огляду на вказане, для повного усунення порушення вимагається відобразити в обліку дебіторську заборгованість за не надані послуги (різницю у вартості наданих послуг) та стягнути кошти з ТОВ «Монро» в сумі 78,08 тис. грн.

- в пункті 10 - ревізією оцінки стану розрахункової дисципліни встановлено, що внаслідок не нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» по договору постачання цегли від 18.11.2011 року № 250 філією «МН «Дружба» недоотримано доходів на загальну суму 5,6 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) відокремленому підрозділу на зазначену суму. Для усунення вказаного порушення вимагається стягнути недоотриману суму штрафних санкцій з ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 5,6 тис. грн.

Не погоджуючись із зазначеними пунктами оскаржуваної вимоги, Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією. її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж З робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлені вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість відшкодування перевіряє суд, який розглядає такий позов.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року у справах № 21-40а14, 21-63а14, від 27.01.2015 року у справі 21-436а14, від 17.02.2015 року у справі № 21-4а15, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

При цьому, враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Як вже зазначалося, оскільки, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість відшкодування перевіряє суд, який розглядає такий позов. При цьому, оскаржувані в межах даної справи вимоги можуть бути виконані підконтрольною установою добровільно, однак самі по собі вони не є підставою для примусового стягнення зазначених в ній суми, тобто не породжують для позивача безпосередньо відповідного обов'язку. Таким чином, відсутні підстави для висновку про порушення даними вимогами будь-яких прав позивача.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Укртранснафта» у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз