ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/33362/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про приєднання до касаційної скарги на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2013 року № 100250000/2013/600942/2, стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 31879,28 грн.,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2013 року № 100250000/2013/600942/2, стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 31879,28 грн., в якому просило:
- визнати незаконними та протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2013 року № 100250000/2013/600942/2;
- скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару від 19.11.2013 року № 100250000/2013/600942/2;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» надмірно сплачених коштів у розмірі: 31879,28 грн. з яких: ввізного мита - 4052,45 грн., та податок на додану вартість - 27 826,83 грн.;
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» було задоволено частково. Визнано противоправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2013 року № 100250000/2013/600942/2. Скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товару від 19.11.2013 року № 100250000/2013/600942/2. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2014 року - без змін.
У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» у задоволенні позовних вимог.
Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, подано заяву про приєднання до касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якій воно просить задовольнити касаційну скаргу відповідача.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, заперечення на неї, заяву про приєднання до касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» та Компанією «ДжиИ Хангри Кфт» було укладеного контракт» № ESTERN ЕUROPE 0061352012. В межах зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2013 року № ESTERN ЕUROPE 0061352012, Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» на митну територію України був ввезений вантаж - світлотехнічна продукція.
Митна вартість товару, яка була заявлена позивачем згідно інвойсу та з урахуванням вартості транспортних затрат за ЕМД склала 30350,00 доларів США із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).
Разом з електронною МД від 18.11.2013 року № 100250000/2013/077115 до митного органу для підтвердження митної вартості були подані:
- ЕДМВ-1 від 18.11.2013 року;
- зовнішньоекономічний контракт від 03.01.2013 року № ЕUROPE 0061352012;
- інвойс від 25.09.2013 року № 1301414476;
- транспортні документи;
- пакувальний лист до інв. від 25.09.2013 року;
- експортна декларація країни виробника товару від 26.09.2013 року № 520120130513355385;
- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 06.11.2013 року № В-5866;
- прайс-лист від виробника від 05.11.2013 року
Митним органом електронним зв'язком було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» про те, що подані ними документи містять розбіжності, зокрема не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Листом від 18.11.2013 року № 312-18/11 Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» надано відповідь митному органу про те, що всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом були надані разом із ЕМД 100250000/2013/077115 від 18.11.2013 року, а додатково витребувані документи згідно Митного кодексу України не є обов'язковими, однак товариство додатково подає виписку з бухгалтерської документації, податкові накладні ідентичних товарів.
За результатами перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість, проведенням процедури консультацій, Київською регіональною митницею було винесене рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 19.11.2013 року № 100250000/2013/600942/2, яким було скориговано митну вартість товару до 47250,00 доларів США.
Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулося до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із статтею 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із статтею 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2, 3 статті 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частиною 1 статті 60 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
Як вбачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили не повні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів.
Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з тим. що позивачем не в повній мірі були надані витребувані митним органом додаткові документи та неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений пунктом 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.
Митниця у оскаржуваному рішенні послідовно довела неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів винесене у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для його скасування не вбачається.
Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування рішення митниці, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.
Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету сплачених позивачем при митному оформленні сум державного мита та податку на додану вартість.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про приєднання до касаційної скарги - задовольнити.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз