ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/32587/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Нетішин Хмельницької області на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м.Нетішин Хмельницької області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року Управління Пенсійного фонду України у м.Нетішин Хмельницької області звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови державного виконавця ВП №44791063 від 11.12.2014р. про накладення на позивача штрафу в розмірі 680,00грн.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.03.2015р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку про законність винесеної відповідачем постанови про накладення на позивача штрафу з огляду на те, що відсутність належного бюджетного фінансування не є поважною причиною для невиконання позивачем рішення суду про виплату ОСОБА_4 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2014р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Ніколовим А.В. відкрито виконавче провадження ВП №44791063 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-а-2290/11, виданого Нетішинським міським судом Хмельницької області про зобов'язання УПФ України в м.Нетішині Хмельницької області провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно із ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог ч.3 ст.67 цього Закону та виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеної у ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 19.03.2011р. по 22.07.2011р. з урахуванням виплачених сум за вказаний період.

Листом від 25.09.2014р. №6462/08 позивач повідомив відповідача про те, що на виконання вказаної постанови ним було проведено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_4, проте нараховані кошти будуть їй виплачені при відповідному фінансуванні з Державного бюджету України.

11.12.2014р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.75 Закону №606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону №606 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Водночас, згідно з п.п.1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008р. №5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002р. за №442/6730 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до п.п.4 п.2.1 та п.п.2 п.2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 26.05.2015р. у справі №21-199а15 та від 04.11.2015р. у справі №750/8579/14.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Нетішин Хмельницької області задовольнити.

Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області ВП №44791063 від 11.12.2014р. про накладення на штрафу в розмірі 680,00грн.

Постанова оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Пасічник С.С.

Іваненко Я.Л.

Стародуб О.П.