ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/29992/14

К/800/28784/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційними скаргамиПівденної митниці Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській областінапостанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р.у справі№ 815/4641/13-аза позовомПриватного підприємства «БУДЛАЙН ЛТД» до1. Митного посту «Білгород-Дністровський» Південної митниці, 2. Південної митниці, 3. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській областіпроскасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про:

- скасування рішення № КТ-500080000-0003-2013 від 30.04.2013р. в частині присвоєння кодів товару №№ 2, 3;

- зобов'язання винести нове рішення, яким присвоїти товарам - кольоровий гранульований мармур 814 3-5 см, 713 3-5 см, 614 3-5 см, 711 1 см, 410-3, 410 3-5 см код УКТЗЕД 2517410000, природне каміння натурального кольору у вигляді дрібних гранул та дрібняку 611-4, 700-4, 700 3-5 см, 210 1 см код УКТЗЕД 2517490000;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «БУДЛАЙН ЛТД» здійснені ним документально підтверджені сплачені кошти у сумі 338,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення коду та митної вартості товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р., позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення митного посту «Білгород-Дністровський» Південної митниці про визначення коду товару № КТ-500080000-0003-2013 від 30.04.2013 року в частині присвоєння кодів товару за №№ 2, 3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «БУДЛАЙН ЛТД» надмірно сплачені до бюджету кошти у сумі 338,49 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р. надійшли касаційні скарги Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2012 року між ПП «БУДЛАЙН ЛТД» (покупець) та компанією «ТURMET Маdencilik ve Insaat San. Ve Tic. Ltd.Sti.» (Туреччина) (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 4 на поставку на умовах СІF - український порт товару партіями: будівельно-обрубувальні матеріали, господарські товари, сировина у кількості, асортименті та по цінам, зазначеним в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Кількість та асортимент товару додатково зазначатиметься при кожній поставці в рахунку-фактурі та відвантажувальних документах.

На виконання умов зазначеного контракту компанією «ТURMET Маdencilik ve Insaat San. Ve Tic. Ltd.Sti.» (Туреччина) було поставлено ПП «БУДЛАЙН ЛТД» на митну територію України в зоні митної діяльності митного посту «Білгород-Дністровський» згідно ВМД від 29.03.2013 року №500080000/2013/100964 товари: доломіт у вигляді гранул та дрібняку білого кольору - товар № 1; кольоровий гранульований мармур у вигляді дрібних гранул та дрібняку (марки: 611-4, 700-4, 814 3-5 см, 713 3-5 см, 700 3-5 см, 614 3-5 см, 711 1 см) - товар № 2; природне каміння натурального кольору у вигляді дрібних гранул та дрібняку (марки: 410-3, 410 3-5 см, 210 1 см) - товар № 3.

При здійсненні митного оформлення товару за зазначеною ВМД позивач в графі 33 «Код товару» зазначив код товару згідно УКТЗЕД: доломіт - 2518100000; гранульований мармур - 2517410000; природне каміння - 2517490000.

З метою встановлення відповідності задекларованих у митній декларації характеристик товарів, визначальних для їх подальшої класифікації, Південною митницею було направлено запит від 01.04.2013 року № 11/4.2-25/4428 до Одеської служби з експертного забезпечення митних органів для проведення дослідження зразків зазначеного товару.

За результатами експертного дослідження Одеською службою з експертного забезпечення митних органів складений висновок № 142001600-00399 від 19.04.2013 року.

30.04.2013 року МП «Білгород-Дністровський» прийнято рішення про визначення коду товару № КТ-500080000-0003-2013, яким митним органом змінений код класифікації товару згідно УКТЗЕД в частині: гранульований мармур - 2836500000, природне каміння - 6802999000. Згідно п. 3 цього рішення підставами для його прийняття були нормативні акти, а також висновок експерта № 142001600-00399 від 19.04.2013 року та акт про проведення митного огляду товарів від 29.03.2013 року.

13.05.2013 року з метою випуску товару до вільного обігу ПП «БУДЛАЙН ЛТД» було заповнено тимчасову ВМД ІМ 40 ТН № 500080000/2013/101376 із зазначенням коду товару, визначеного у рішенні митного органу № КТ-500080000-0003-2013 від 30.04.2013 року, що потягло збільшення ставки мита з 2% до 5%, та позивачем додатково сплачено до Державного бюджету України кошти у розмірі 338,49 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правильності визначення коду товару за УКТЗЕД, заявленого до митного оформлення.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні достатні підстави для прийняття митним органом рішення про зміну класифікації товару, оскільки експертний висновок, на який посилається ВМП "Білгород-Дністровський", не містить відповіді на поставленні запитання щодо опису товару і відповідності його опису, зазначеному у митній декларації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 81 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно ст. 88 цього Кодексу на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'являти товари і транспорті засоби для митною контролю і митного оформлення: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Статтею 86 Митного кодексу України визначено порядок прийняття митної декларації, а саме; митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Водночас, рішення митних органів про визначення коду імпортованого товару і відмову в його пропуску на митну територію України за кодом, який зазначено, зокрема імпортером, породжує для останнього певні правові наслідки та є обов'язковим. Однак така обов'язковість не є перешкодою для оскарження такого рішення митних органів до адміністративного суду.

У пункті 10 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (далі - Порядок № 667), встановлено, що рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці (відділом контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Преамбулою Закону України від 5 квітня 2001 року № 2371-III "Про Митний тариф України" встановлено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Класифікація товарів і транспортних засобів в УКТЗЕД здійснюється, виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого, відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1863 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пункту 3 цього Порядку УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, а відповідно до пункту 4 цього ж Порядку - Держмитслужба, зокрема, приймає рішення про деталізацію товарів в УКТЗЕД на національному рівні.

За приписами частини першої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Частиною другою та четвертою цієї статті також передбачено, що митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

З аналізу цих норм слідує, що код товару по УКТ ЗЕД визначається декларантом або митним органом при здійсненні митного контролю у випадку встановлення декларантом неправильного коду.

Пунктом 3 розділу І Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30 травня 2012 року (надалі - Порядок) встановлено, що класифікація товару - це визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України "Про митний тариф України" (далі - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення. У свою чергу під контролем правильності класифікації товарів розуміється перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для прийняття відповідачем рішення про визначення іншої класифікації товару, ніж це визначив сам декларант, були вищезазначені нормативні документи, висновок експерта від 19.04.2013р.

Відповідно до висновку експерта №142001600-00399 від 19.04.2013 року, у ньому встановлено: проби гранульованого мармуру відповідає карбонату кальцію, що не суперечить даним про склад мармуру, однак у зв'язку з відсутністю нормативних методик не уявляється можливим визначення походження товару: чи це природній карбонат кальцію чи хімічно отриманий карбонат кальцію; проби товару природне каміння відповідають силікатним матеріалам, забарвленим сполукам металів, гідрофобних властивостей не мають, ознак такої обробки як: полірування, шліфування, додаткова обробка абразивними матеріалами не виявлено; проби гранульованого мармуру та природного каміння забарвлення органічними барвниками не проходили, ознак таких видів остаточної обробки як: кальцинування, випалювання та сплавлення, механічне змішування з іншими речовинами у розумінні примітки 1 групи 25 УКТ ЗЕД не виявлено.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що при наявності такого висновку дослідження товарів, зробленого особами із спеціальними знаннями, в якому відсутні відповіді на поставлені митним органом питання, прийняття відповідачем рішення про зміну коду "гранульований мармур" та "природне каміння", ввезеного позивачем за ВМД від 29.03.2013 року №500080000/2013/100964, є безпідставним.

З урахуванням наведеного суди дійшли вірного висновку, що визнати нечинним рішення митного посту «Білгород-Дністровський» Південної митниці про визначення коду товару № КТ-500080000-0003-2013 від 30.04.2013 року в частині присвоєння кодів товару за №№ 2, 3.

Водночас, колегія суддів не погоджується з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «БУДЛАЙН ЛТД» надмірно сплачені до бюджету кошти у сумі 338,49 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14), від 12 листопада 2014 року та від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14).

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Південної митниці задовольнити частково.

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «БУДЛАЙН ЛТД» надмірно сплачені до бюджету кошти у сумі 338,49 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: