ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/87098/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в письмовому провадженні касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі - УПФ), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ) про зобов'язання вчинити дії по обчисленню пенсії та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою представника ГУ ПФ на судові рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2006 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати:

протиправним обчислення основної пенсії за віком через неправильне визначення страхового стажу, який повинен становити 448 місяців, в тому числі 0,5 місяця навчання на денній формі у Київському технологічному інституті харчової промисловості з 16.06.1971 року по 30.06.1971 року, 1 місяць відпустки після закінчення навчання перед початком роботи по направленню, 1 місяць перебування на обліку в якості безробітного з 11.03.2004 року по 31.03.2004 року;

неправомірне обчислення індексу пенсії за 2004 рік та січень-лютий 2005 року;

неправильне донарахування пенсії та зменшення її розміру за 2005 рік;

зобов'язати УПФ здійснити перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу - 448 місяців, провести індексації пенсійних виплат за 2004 рік, січень-лютий 2005 року та перерахувати зазначені виплати;

стягнути 10 000 грн. моральної шкоди.

Посилалася на те, що відповідачі незаконно зменшують розмір її пенсії.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнати протиправними діяння (дії та бездіяльність) відповідачів. Зобов'язано зарахувати до страхового стажу ОСОБА_4 0,5 місяців навчання на денній формі у Київському технологічному інституті харчової промисловості, місяць відпустки після закінчення навчання, 1,5 місяці перебування на обліку як безробітної, визначати коефіцієнт страхового стажу позивачки з урахуванням страхового стажу - 448 місяців, здійснити перерахунки індексації розміру пенсії та коефіцієнти підвищення пенсійних виплат за 2004, 2005 роки, а також суми недоплачених пенсійних виплат за 2005, 2006 роки відповідно до коефіцієнтів підвищення пенсійних виплат за 2004 рік - 1,06481, за 2005 рік - 1,09530, що відповідають сумам індексації пенсії на кінець 2004 року - 33,29 грн., січень-лютий 2005 року - 52,12 грн., разом станом на 28 лютого 2005 року - 85,41 грн. Стягнуто в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 500 грн. компенсацію за моральні страждання. У решті в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ГУ ПФ, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що розмір пенсії ОСОБА_4 приведено у відповідність, а саме перерахований страховий стаж. До зменшення розміру пенсії призвела помилка, допущена при проведені масового перерахунку. Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суди не врахували, що моральна шкода відшкодовується за рахунок держави.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.

На підставі поданого документа з позначкою "коригуюча" у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості, що подані страхувальником у документі з позначкою "коригуюча".

На підставі поданого документа з позначкою "скасовуюча" недостовірні відомості облікової картки вилучаються із переліку актуальних для використання, але залишаються у електронному архіві для збереження історії звітування. Скасування відомостей здійснюється, якщо некоректними виявились такі ключові реквізити первинного звіту, як код страхувальника, звітний рік, номер облікової картки застрахованої особи, код категорії застрахованої особи, код підстави для спеціального стажу.

Коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника.

Аналізуючи наведену норму, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про незаконність перерахунку пенсії позивачки в бік зменшення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Відповідно до статті 2 цього Закону пенсії також є об'єктом індексації, тому висновок судів про зобов'язання провести індексацію пенсії позивачки, є правомірним.

Також і коефіцієнт страхового стажу обрахований невірно без урахування трьох місяців страхового стажу ОСОБА_4, які були виключені УПФ.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пунктів «д», «е» частини третьої статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи.

Отже, у УПФ не було підстав для виключення зі страхового стажу позивачки періодів її навчання, відпустки по закінченню навчання та перебування на обліку як безробітної.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_4 0,5 місяців навчання на денній формі у Київському технологічному інституті харчової промисловості, місяць відпустки після закінчення навчання, 1,5 місяці перебування на обліку як безробітної, визначати коефіцієнт страхового стажу позивачки з урахуванням страхового стажу - 448 місяців, здійснити перерахунки індексації розміру пенсії та коефіцієнти підвищення пенсійних виплат за 2004, 2005 роки, а також суми недоплачених пенсійних виплат за 2005, 2006 роки відповідно до коефіцієнтів підвищення пенсійних виплат за 2004 рік - 1,06481, за 2005 рік - 1,09530, що відповідають сумам індексації пенсії на кінець 2004 року - 33,29 грн., січень-лютий 2005 року - 52,12 грн., разом станом на 28 лютого 2005 року - 85,41 грн.

Проте судами допущено помилку при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з положень статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), роз'яснень, викладених у пункті 3 постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичні особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Висновок суду першої інстанції про заподіяння моральної шкоди позивачці не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Зокрема, судом не наведено жодної обставини та доказів, які б свідчили про заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди, не зазначено яким законом передбачено право на її відшкодування.

Крім того, дійшовши висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідачів в солідарному порядку, суд не врахував положення статті 1173 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, статті 1190 ЦК України, за якою солідарна відповідальність наступає лише у випадку заподіяння шкоди спільними діями або бездіяльністю.

Апеляційний суд порушення, допущені судом першої інстанції, не виправив, тому колегія суддів вважає за необхідне попередні судові рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати з підстав, передбачених статтею 229 КАС України, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті судові рішення залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман