ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року м. Київ К/800/3432/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Острович С.Е., Цвіркун Ю.І.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014

у справі № 820/16342/14

за позовом Інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс" (далі - Товариство)

про стягнення податкового боргу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Інспекція звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з рахунків Товариства грошові кошти у сумі 320 735,14 грн. на погашення його податкового боргу з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 позов задоволено. Постанову мотивовано тим, що в силу невиконання платником податкового обов'язку зі сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з ПДВ відповідна сума податкового боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що в силу скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2013 №0000842201 у судовому порядку у відповідача відсутній обов'язок зі сплати грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом за цим актом індивідуальної дії.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та частково задовольнити позовні вимоги. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним судом не було враховано суму податкового боргу, який виник за наслідками несплати платником самостійно задекларованих грошових зобов'язань з ПДВ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що заявлена Інспекцією до стягнення за цим позовом сума податкового боргу платника складається з:

податкової заборгованості з плати ПДВ у загальній сумі 680 грн., що виникла у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов'язань з цього платежу у податкових деклараціях за травень, червень та липень 2014 року;

заборгованості у сумі 313 007,50 грн., що утворилася внаслідок непогашення платником грошового зобов'язання, донарахованого Інспекцією за податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2013 №0000842201;

заборгованості зі сплати пені у сумі 7054,67 грн. за несвоєчасне погашення узгодженого грошового зобов'язання за названим податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

З огляду на наведені законодавчі приписи, суд першої інстанції, встановивши факт декларування платником грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 680 грн. та їх несплати Товариством в установлений строк, цілком правомірно стягнув з відповідача зазначені кошти у примусовому порядку, як це передбачено пунктом 95.3 статті 95 ПК.

Відтак у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції у цій частині та прийняття нового рішення по суті спору.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2013 №0000842201 та нарахованої суми пені не є предметом касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного адміністративного суду з даної справи; за фактом прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 10.11.2014 у справі № 820/3514/13-а, якою залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду про скасування цього податкового повідомлення-рішення, останнє відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК є відкликаним, що, в свою чергу, виключає наявність у платника обов'язку зі сплати грошового зобов'язання за цим актом індивідуальної дії.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014 у справі № 820/16342/14 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс" грошових коштів у сумі 680 грн. на погашення його податкового боргу з податку на додану вартість.

У цій частині позов задовольнити. Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс" грошові кошти у сумі 680 грн. на погашення його податкового боргу з податку на додану вартість.

3. В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014 у справі № 820/16342/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:С.Е. Острович Ю.І. Цвіркун