ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року м. Київ К/800/31526/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Моторний О.А., Пилипчук Н.Г.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2015

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015

у справі № 806/5035/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0001052200, за яким Товариству визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 186 528 грн., та податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0001062200 про накладення на позивача 1700 грн. штрафних санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0001052200 визнано протиправним і скасовано в частині застосування до платника 182 901 грн. штрафних санкцій, а податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0001062200 - в частині накладення 1360 грн. штрафних санкцій; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що:

відповідачем не доведено порушення платником правил оприбуткування готівки;

невиконання платником обов'язку з щоденного друку Z-звітів тягне застосування штрафної санкції у розмірі 340 грн. незалежно від кількості випадків такого нероздрукування;

позивач не підтвердив належними і допустимими доказами факт використання підзвітними особами виданої під звіт готівки на господарські потреби підприємства.

Посилаючись на невідповідність окремих висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Інспекції, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, оформленої актом від 04.07.2014 № 1312/22-00/33446070. Перевіркою встановлено:

відшкодування платником підзвітним особам витрат на господарські потреби підприємства у загальній сумі 3626,66 грн. за відсутності належних підтверджувальних документів щодо понесення таких витрат;

несвоєчасне оприбуткування платником готівкових коштів у сумі 36580,20 грн. на підставі фіскального звітного чека. Викладений в акті перевірки зміст цього правопорушення полягає у тому, що 17.07.2013 позивачем фіскальний звітний чек не роздруковувався; у зв'язку з несправністю касового апарату запис у КОРО про оприбуткування готівки на вказану суму було зроблено бухгалтером підприємства 17.07.2013 на підставі електронного журналу за 17.07.2013; однак при цьому фахівцями сервісного центру не було виявлено недоліків у роботі РРО, докази несправності останнього відсутні;

незабезпечення виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z-звітів) та їх зберігання у КОРО у п'яти випадках.

Слід зазначити, що вирішення справи у частині позовних вимог щодо застосування до платника штрафу за порушення порядку відшкодування підзвітним особам витрат на господарські потреби підприємства не є предметом касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій зі спору.

В силу вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Невиконання наведеного припису Закону тягне застосування до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), фінансових санкцій у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини першої статті 17 Закону).

Аналізуючи наведені норми Закону, суди обох попередніх інстанцій дійшли цілком правильного висновку про те, що застосування до позивача фінансових санкцій за кожний випадок нероздрукування щоденного звіту або його незберігання у КОРО є неправомірним.

Адже за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче, що обумовлює необхідність застосування до нього фінансової санкції незалежно від кількості таких щоденних нероздрукувань та тривалості незберігання.

Відтак суди з огляду на установлений ними факт порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цілком правомірно визнали законним застосування до Товариства штрафу в сумі 340 грн. та обґрунтовано не погодилися із законністю накладення на позивача решти штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2014 № 0001062200.

По епізоду, пов'язаному з накладенням на позивача штрафних санкцій у розмірі 182 901 грн. за порушення порядку оприбуткування готівки, суди виходили з того, що 17.07.2013 позивачем зроблено запис у КОРО про оприбуткування готівки в сумі 36580,20 грн. на підставі електронного журналу, вклеєного у розділі 1 КОРО; цього ж дня зазначені кошти були здані позивачем до обслуговуючого банку.

За правилами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Наведені законодавчі норми дають підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 названого Указу).

У даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, фіскальний звітний чек (Z-звіт) за 17.07.2013 позивачем не роздруковувався.

За висновком судів, позивачем було використано метод оприбуткування, що застосовується платником при неможливості роздрукування фіскального звітного чека через несправність касового апарату, однак при цьому позивачем не подано жодних доказів такої несправності.

А відтак з огляду на установлений факт нероздрукування платником Z-звіту про готівкові надходження за 17.07.2013, за відсутності доказів на підтвердження існування об'єктивних причин, що зумовили неможливість такого роздрукування, слід погодитися з правовою позицією Інспекції по справі про порушення позивачем порядку оприбуткування готівки, що, в свою чергу, обумовлює законність застосування до позивача штрафу у відповідній сумі.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі № 806/5035/14 скасувати.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі № 806/5035/14 змінити в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0001052200 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІКТ" 182 901 грн. штрафних санкцій.

У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі № 806/5035/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Моторний Н.Г. Пилипчук