ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року м. Київ К/800/31339/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Ємельянової В.І.,

секретар судового засідання: Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 4 листопада 2011 року, додаткову постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2010 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просили:

визнати протиправними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області щодо невиплати їм одноразової допомоги в зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 як членам сім'ї померлого;

зобов'язати відповідача призначити цю допомогу в розмірі 152193,91 грн;

стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду в розмірі по 20000 грн кожній та судові витрати.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 4 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області щодо відмови у призначенні та виплаті позивачам одноразової допомоги в зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 як членам сім'ї померлого. Зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову допомогу в зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 як членам сім'ї померлого в розмірі 152194,20 грн. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3,40 грн кожній. В задоволені решти позовних вимог відмолено.

Додатковою постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в сумі 1152 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

Наказом від 2 квітня 2009 року № 1-о/с, виданим фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, ОСОБА_5 з 2 квітня 2009 року прийнято на посаду охоронця зі ставкою 2500 грн на місяць.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року на території Холминської рибдільниці, що знаходиться в с. Холми Корюківського району Чернігівської області, внаслідок вогнепального поранення ОСОБА_3 помер.

Відповідно до наказу від 9 квітня 2009 року № 4-о/с трудові відносини з ОСОБА_5 було припинено з 9 квітня 2009 року в зв'язку зі смертю останнього.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 18 березня 2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 30 вересня 2010 року, встановлено факт наявності трудових відносин ОСОБА_3 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у період з 2 квітня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивач ОСОБА_1, яка є донькою померлого ОСОБА_3, 9 червня 2010 року звернулася до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника.

Позивач ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною померлого ОСОБА_3 та була його співмешканкою, 9 червня 2010 року подала до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області заяву, в якій вона зазначила, що не заперечує проти виплати страхової суми на рахунок її доньки ОСОБА_1

Листом від 17 червня 2010 року за № 1.09/2007 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість розгляду її заяви про призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника з причини оскарження ним акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком за формою Н-5 та акту про нещасний випадок, пов'язаного з виробництвом, за формою Н-1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30 травня 2011 року, у задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області до управління Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Чернігівській області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 відмовлено.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку страхових виплат) від 10 червня 2010 року № 27, що була надана позивачем ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області, заробітна плата ОСОБА_5 нарахована за розрахунковий період (квітень 2009 року) в розмірі 583,33 грн.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 14 жовтня 2011 року № С-207 розмір одноразової допомоги в зв'язку зі смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання повинен бути не меншим 152194,20 грн.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку), визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1105-XIV).

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Частиною сьомою статті 34 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Відповідно до частини десятої статті 34 Закону № 1105-XIV середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною дванадцятою статті 34 Закону № 1105-XIV передбачено, що середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому частиною десятою цієї статті, береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або членам його сім'ї та особам, які перебували на його утриманні, у разі смерті потерпілого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 6 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку, крім розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Пунктом 14 Порядку визначено механізм обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період.

Абзацом дев'ятим цього пункту передбачено, що у разі коли страхові виплати призначаються виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Згідно з пунктами 22, 25 Порядку довідка про середню заробітну плату (дохід) видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату (дохід). Довідка про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, для розрахунку страхових виплат складається за формою згідно з додатками 2 - 6.

Пунктом 26 Порядку передбачено, що робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА.

Як встановлено судами, згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку страхових виплат) від 10 червня 2010 року № 27 заробітна плата ОСОБА_5 нарахована за розрахунковий період (7 днів квітня 2009 року) в розмірі 583,33 грн (2500 грн / 30 днів х 7 днів).

Отже, розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення суми страхової виплати становить 2536,57 грн (583,33 грн / 7 днів х 30,44 днів).

Враховуючи викладене, розмір одноразової допомоги в зв'язку зі смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку, виходячи з вимог частини сьомої статті 34 Закону № 1105-XIV, повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, тобто 152194,20 грн (2536,57 грн х 12 місяців х 5 років).

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що позивачі своєчасно звернулися до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку із смертю годувальника, надали всі передбачені законодавством документи, тому відповідач неправомірно відмовив їм у призначенні та виплаті цієї допомоги як членам сім'ї померлого ОСОБА_3 Суд першої інстанції, беручи до уваги висновок судово-економічної експертизи від 14 жовтня 2011 року № С-207, дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову допомогу в разі смерті потерпілого ОСОБА_3 як членам сім'ї померлого в розмірі 152194,20 грн.

Твердження відповідача у доводах касаційної скарги про те, що оскільки у розрахунковому періоді для призначення страхової виплати (квітень 2009 року) заробітна плата ОСОБА_3 не нараховувалась та не виплачувалась, страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не перераховувались, то зазначені у довідці про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку страхових виплат) від 10 червня 2010 року № 27 відомості, не можуть бути підставою для розрахунку страхових виплат, на увагу не заслуговують з огляду на положення частини першої статті 10 Закону № 1105-XIV. Так, відповідно до цієї правої норми всі особи, перелічені у статті 8 Закону № 1105-XIV (зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю), вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідач в касаційній скарзі помилково вважає, що судово-економічна експертиза підтверджує правомірність його дій щодо неможливості розрахунку та призначення одноразової допомоги сім'ї померлого на підставі вказаної довідки про середню заробітну плату. Так, висновок експерта по другому питанню про те, що розмір нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, визначений у довідці про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку страхових виплат) від 10 червня 2010 року № 27, документально не підтверджується, не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги сім'ї померлого, оскільки зазначені в цій довідці дані відповідають встановленій померлому ОСОБА_3 при прийомі на роботу тарифній ставці, про що зазначено судовим експертом у своєму висновку по першому питанню.

Крім цього, положення пункту 26 Порядку, на які відповідач посилається в касаційній скарзі, також не є підставою для відмови у призначенні та виплаті страхових виплат.

Згідно з положеннями статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення постанови судом першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд першої інстанції, ухвалюючи постанову по суті позовних вимог, помилково стягнув з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3,40 грн кожній, оскільки на час ухвалення постанови судом першої інстанції судові витрати підлягали стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною п'ятою статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір витрат на проведення експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року №590 встановлено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у адміністративних справах, не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Відповідно до чинного на момент визначення вартості експертизи та її оплати наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2011 році» від 18 лютого 2011 року № 570/5 нормативна вартість однієї експертогодини у 2011 році становить: експертиза проста - 46,9 грн; експертиза середньої складності - 58,6 грн; експертиза особливої складності - 70,5 грн.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 вересня 2011 року призначено у справі судову експертизу, виконання ухвали доручено Торгово-промисловій палаті Чернігівської області.

Експертом був виставлений рахунок на оплату судової експертизи від 21 вересня 2011 року № С-207 (а.с.126), з якого вбачається, що вартість експертизи становить 1152 грн (з ПДВ).

Оскільки постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 4 листопада 2011 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, питання про витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи, не вирішено, суд першої інстанції прийняв додаткову постанову, якою стягнув з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області на користь ОСОБА_2 зазначені витрати в сумі 1152 грн.

При цьому, суд першої інстанції не встановив кількість витраченого експертом часу та ступінь складності дослідження та не перевірив чи відповідає зазначена вартість судової експертизи граничному розміру, що може бути компенсовано за рахунок Державного бюджету України, та помилково стягнув зазначену суму з відповідача.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За правилами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч.2, 210, 220, 221, 223, 225, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 4 листопада 2011 року змінити, виклавши абзаци четвертий і п'ятий резолютивної частини постанови в такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн 40 коп. (3 гривні 40 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 грн 40 коп. (3 гривні 40 копійок).»

В решті постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 4 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Додаткову постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для прийняття додаткової постанови щодо вирішення питання про витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Ємельянова В.І.