ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/55361/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" (далі - ЗАТ "ВО "Конті") до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, рішення та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2010 року ЗАТ "ВО "Конті" у Донецькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, рішення та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Просило визнати протиправними дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24 лютого 2010 року №700000006/0/000140; визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України від 24 лютого 2010 року №700000006/0/000140; визнати недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів від 24 лютого 2010 року №700000006/2010/000160/1; стягнути з Державного бюджету на користь ЗАТ "ВО "Конті" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 17 290, 36 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Східна митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судами прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить їх скасувати та ухвалити нову постанову у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 січня 2010 року між позивачем (Покупець) та компанією "GRACOMAR S.L." (GRANADA COMERCIAL DE AROMAS SOCIETAD LIMITADA), Іспанія (Продавець) був укладений контракт № ТР-95 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує та сплачує: какао-порошок алкалізований "Gerkens/Ivory Coast RS75" 30 000 кг; какао-масло "РPP Non-deo Blocks" 10 000 кг. Товар запаковано у вакуумні короби та мішки. Відвантаження товару передбачалося здійснювати зі складу акціонерного товариства "Санкотранс", Хойдла, 4, Маарду, Естонія, за дорученням Cargill B.V., Cargill Cocoa, Веердийк 82, 1531 Вормер, Нідерланди, що діє за дорученням "GRACOMAR S.L.", в січні-лютому 2010 року.

Згідно з Контрактом загальна вартість товару, що поставляється, становить 180 280 доларів США. Ціна товару "какао-масло "PPP Non-deo Blocks" становить 7,228 долара США за 1 кг.

Відповідно до пункту 5 Контракту оплата здійснюється в доларах США на підставі пред'явленого рахунку (інвойсу) продавця. Покупець зобов'язаний провести 100-відсоткову оплату за товар шляхом банківського переводу на валютний рахунок продавця протягом 90 днів з моменту поставки.

Згідно з пунктом 6 Контракту товар поставляється на умовах Incoterms 2000: DDU Макіївка (пров. Трочинського, 22, м. Макіївка), Україна (Incoterms 2000). Кількість товару має відповідати кількості, зазначеній у транспортній накладній. Приймання за якістю здійснюється згідно із сертифікатами якості виробника та умовами, передбаченими Контрактом, на складі покупця в м. Макіївці, Україна.

20 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством "Укрсервіс" (Брокер) і Товариством (Клієнт) був укладений договір доручення № 1740-04.3 на надання митних брокерських послуг. Відповідно до змісту вказаного договору Клієнт доручає, а Брокер зобов'язується здійснювати від імені та за рахунок Клієнта на підставі зазначеного договору дії, направлені на виникнення, припинення та зміну прав та обов'язків Клієнта у сфері митного оформлення товарів, у тому числі декларування товарів.

Додатковою угодою від 29 грудня 2009 року до договору на надання митних брокерських послуг від 20 грудня 2005 року № 1740-04.3 строк дії угоди на надання митних брокерських послуг був продовжений до 31 серпня 2010 року.

23 лютого 2010 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами Контракту, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі декларацію митної вартості № 700000012/2010/002147, Контракт, комерційний інвойс від 14 січня 2010 року № 20100114/ТР/95, сертифікат про походження товару від 14 січня 2010 року №ЕЕ 145284; висновок Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" від 22 лютого 2010 року №360 щодо вартості товару. Митну вартість позивач визначив на рівні 577 538 грн. 88 коп. (за курсом Національного банку України 7,9903 грн. за 1 долар США) за першим методом визначення митної вартості. Виходячи із визначеної позивачем митної вартості сума митних платежів становила 115 503 грн. 44 коп.

23 лютого 2010 року в декларації митної вартості № 700000012/2010/002147 митний орган зробив відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів для визначення митної вартості товару: договору з третіми особами; рахунків про здійснення платежів на користь третіх осіб; калькуляції фірми-виробника товару; прайс-листів фірми-виробника товару; копії вантажно-митної декларації (далі - ВМД) країни-відправника; інформації зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та сировини.

23 лютого 2010 року декларант позивача був ознайомлений із необхідністю надання додаткових документів, про що свідчить його підпис на зворотному боці декларації митної вартості. Проте надати додаткові документи декларант позивача відмовився та зазначив, що вважає надання таких документів недоцільним.

Позивач надав Митниці лист від 23 лютого 2010 року № 678/11/246, в якому з посиланням на норми чинного законодавства України викладені підстави, які підтверджують правильність та доведеність заявленої митної вартості товару "какао-масло "PPP Non-deo Blocks" для кондитерської промисловості. Зазначеним листом позивач наголошував на тому, що надані декларантом документи є повними, та пропонував першому відповідачу виконати обов'язок з прийняття декларації митної вартості.

У зв'язку з відмовою позивача надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості перший відповідач 24 лютого 2010 року прийняв картку відмови № 700000006/0/000140, якою позивачу було відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.

24 лютого 2010 року відповідач прийняв рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000160/1, яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням третього методу, внаслідок чого визначена позивачем митна вартість товару збільшилася до 83 100 доларів США за 10 000 кг.

25 лютого 2010 року позивач здійснив митне оформлення ввезеного ним товару "какао-масло "PPP Non-deo Blocks" 10 000 кг", митна вартість якого була визначена позивачем із врахуванням прийнятого Митницею рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000160/1.

Суму митних платежів позивач сплатив у розмірі 132 793 грн. 80 коп., що підтверджується штампом "Сплачено" від 25 лютого 2010 року, наявним на ВМД №700000012/2010/002246.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком Донецького окружного адміністративного суду, що позивачем були надані всі передбачені законодавством документи, які надають можливість визначити вартість зазначеного в декларації товару за першим методом. Таким чином, Східна митниця безпідставно відмовила у прийнятті декларації митної вартості, прийняла рішення про визначення митної вартості товарів за третім методом та надала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Колегія суддів не погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 11 Порядку декларування для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи за наведеним у цьому пункті переліком.

Аналіз статті 266 Митного кодексу України, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року

№ 339 (далі - Порядок здійснення контролю) та Порядку декларування дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Порядком здійснення контролю передбачено, що послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів визначається Держмитслужбою.

Відповідно до пункту 3 наказу Держмитслужби від 24 червня 2009 року № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 року за № 669/16685, яким затверджено порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, передбачено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАС.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

За таких обставин, відмовляючи позивачу у митному оформленні товарів за першим методом, Митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і мала підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом.

Оскільки декларант не надав митниці документів, визначених у ВМД, що є його обов'язком, Митниця правильно застосувала третій метод визначення митної вартості, мотивувавши неможливість застосування попередніх.

Згідно з частиною першою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення».

Зважаючи на те, що судом першої та апеляційної інстанції повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Східної митниці задовольнити повністю.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, рішення та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" відмовити повністю.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.