ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2016 р. м.Київ К/800/39149/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Житомирській області про визнання відмови протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Держземагентства у Житомирській області, у якому просив визнати протиправною відмову, оформлену листом від 26 грудня 2014 року №19-6-021-8596/2-14, у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправну повторну відмову відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з мотивів, не передбачених ст.123 Земельного кодексу України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, позов задоволено; визнано протиправною відмову, викладену у листі Головного управління Держземагентства в Житомирській області від 26 грудня 2014 року №19-6-0.21-8596/2-14, у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 649 га із земель запасу та резерву на території Соболівської сільської ради Брусилівського району.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

У касаційній скарзі зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Житомирської області, наділене правом передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а тому у цій діяльності має керуватися нормами Закону України «Про фермерське господарство». Вважає, що відповідач при розгляді звернення позивача діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 2314/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії зобов'язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 17 квітня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 649 га для ведення фермерського господарства з земель запасу Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти відповідне рішення.

На виконання вимог рішення суду Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 2314/14 відповідач розглянув клопотання позивача та листом від 26 грудня 2014 року № 19-6-0.21-8596/2-14 повідомив про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 649 га для ведення фермерського господарства з земель запасу Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області у зв'язку з невідповідністю клопотання вимогам ст.123 Земельного кодексу України та ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», а саме, в клопотанні відсутнє обґрунтування великого розміру необхідної земельної ділянки, не зазначено перспективи фермерського господарства та не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі такої великої площі.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів віднесено передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст.123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.3 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені Законом України від 19 червня 2003 року №973-ІV «Про фермерське господарство», який є спеціальним нормативно-правових актом при регулюванні питань передачі земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та, відповідно, має пріоритетне застосування до спірних правовідносин у порівнянні із положеннями ст.123 Земельного кодексу України. Відповідно до преамбули цього Закону він, крім іншого, спрямований на забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств.

Фермерське господарство, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Як передбачено ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Отже, заявник при поданні заяви до відповідача має обґрунтувати право на отримання земельної ділянки у користування, а відповідач, приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення, перевірити наявність дотримання заявником вимог до такої заяви відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та ст.123 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення щодо передачі земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства не надано документів, передбачених ст.7 Закону України «Про фермерське господарство».

За вказаними обставинами, з урахуванням невідповідності поданих заявником документів для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 649 га для ведення фермерського господарства з земель запасу Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області вимогам ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та ст.123 Земельного кодексу України через зокрема відсутність у клопотанні обґрунтування надання земельної ділянки великого розміру, незазначення перспективи фермерського господарства, ненаведення доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі такої великої площі, відмова Головного управління Держземагентства у Житомирській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є обґрунтованою та правомірною. Відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень про задоволення позовних вимог порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року скасувати; ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді