ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/11521/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Острович С.Е.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Седлярової В.С.,

відповідача - Дрозд І.С.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову господарського суду Запорізької області від 29.07.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015

у справі № 23/601/08-АП-13/146/09-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 29.07.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.04.2008 № 0000120805/0, від 23.06.2008 № 0000120805/1, від 03.09.2008 № 0000120805/2, від 17.11.2008 № 0000120805/3.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що: Інспекція протиправно кваліфікувала списання безнадійної дебіторської заборгованості підприємства за операціями з постачання електроенергії як одержання компенсації її вартості; чинне податкове законодавство не обмежує витрати платника (у тому числі по сплаті ПДВ) виключно затвердженими технологічними нормативами; реальність виконання операцій з поставки позивачеві топографо-геодезичних і землевпорядних робіт та зв'язок цих операцій з господарською діяльністю платника підтверджується документально, що зумовлює правомірність врахування цих операцій у податковому обліку Товариства.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2007, оформлену актом від 01.04.2008 № 66/08-05/00130926. За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2008 № 0000120805/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 9 941 081,50 грн. (у тому числі 5 132 277 грн. за основним платежем та 4 808 804,50 грн. за штрафними санкціями).

Так, під час перевірки Інспекція дійшла висновку про протиправне врахування позивачем у податковому обліку витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у складі вартості понаднормативних втрат електричної енергії, яка не використовувалася в його господарській діяльності, не пройшла через лічильники споживачів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту у період, охоплений перевіркою) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведеної норми вбачається, що однією з визначальних умов виникнення у платника права на податковий кредит є реальність здійснення господарської операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу.

Наведені вимоги є також обов'язковими для підприємств, метою діяльності яких є роздрібний продаж електричної енергії, придбаної оптом. Визначальною ознакою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат вважається її безпосереднє використання у господарській діяльності з перспективою одержання економічного ефекту.

У справі, що переглядається, суди зазначили, що понаднормативні витрати електроенергії при її транспортуванні до споживача є непередбачуваними, однак такі втрати виникають у процесі реалізації цього товару, а тому не підлягають виключенню з податкового обліку платника.

Втім такий висновок не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, в його постанові від 02.02.2010 у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про відсутність безпосереднього зв'язку витрат на покриття понаднормативно втраченої електроенергії з господарською діяльністю платника.

З огляду на обов'язковість висновків Верховного Суду України для інших судів при вирішенні аналогічних спорів слід погодитися з правомірністю нарахування платникові податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3 935 269,91 грн. із застосуванням відповідної суми штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Іншою підставою для оспорюваного нарахування слугував висновок Інспекції про необхідність включення платником до бази оподаткування ПДВ вартості поставленої споживачам у 2000 році електричної енергії та списаної підприємством як безнадійна дебіторська заборгованість.

Пунктом 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платникам податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), надано право визначати базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Надаючи правовий аналіз обставинам справи по цьому епізоду, суди обґрунтовано зазначили, що списання безнадійної заборгованості не є одержання платником компенсації вартості поставлених ним товарів (послуг), з яким касовий метод податкового обліку пов'язує виникнення податкових зобов'язань. Адже в результаті списання дебіторської заборгованості платник навпаки втрачає право на відповідну компенсацію, що виключає можливість виникнення у нього об'єкта оподаткування в порядку наведеної норми Закону.

А відтак Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів про незаконність збільшення платникові податкового зобов'язання з ПДВ на 550 062,29 грн.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи по епізоду, пов'язаному з формування платником податкового кредиту за операціями з придбання послуг із землевпорядних робіт у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Контур». Адже, як встановили суди, факт поставки Товариству цих послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт, проектною документацією, кадастровими планами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Суди також з'ясували, що вказані послуги були придбані позивачем для подальшого укладення договорів оренди земельних ділянок під об'єктами електроенергетики, що зумовлює господарський характер розглядуваних операцій для Товариства.

На підставі цього суди обґрунтовано зазначили про відповідність сформованого платником податкового кредиту з ПДВ за цими операціями критерію документальної підтвердженості та критерію виробничої мети, що виключає законність нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за цим епізодом.

Внаслідок помилковості окремих висновків судів, що призвело до прийняття ними неправильного по суті спору рішення у відповідній частині, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити судові рішення зі спору, відмовивши у відповідній частині позову.

З огляду на реорганізацію відповідача Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Інспекцію її правонаступником спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів її правонаступником спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів її правонаступником спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити частково.

3. Постанову господарського суду Запорізької області від 29.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі № 23/601/08-АП-13/146/09-АП змінити в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2008 № 0000120805/0 (податкових повідомлень-рішень від 23.06.2008 № 0000120805/1, від 03.09.2008 № 0000120805/2, від 17.11.2008 № 0000120805/3) в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3 935 269,91 грн. за основним платежем та у розмірі 1 967 634,96 за штрафними санкціями.

4. У цій частині позову відмовити.

5. В решті постанову господарського суду Запорізької області від 29.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі № 23/601/08-АП-13/146/09-АП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова С.Е. Острович