ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2015 р. К-37533/10(К-37817/10, К-37990/10)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М., Ситникова О.Ф.,

розглянувши у письмовому провадження касаційні скарги Державної судової адміністрації України, ОСОБА_4, Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року по справі № 2а-26425/09/1270

за позовом ОСОБА_4

до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України),

Міністерства фінансів України,

Державного казначейства України,

Апеляційного суду Луганської області

про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення заборгованості по

заробітній платі та щомісячного грошового утримання, зобов'язання

вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ДСА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення заборгованості по заробітній платі та щомісячного грошового утримання, зобов'язання вчинити певні дії. Просила стягнути з ДСА України з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, заборгованість по заробітній платі за період з 1 червня 2005 року по 1 серпня 2009 року на її користь у розмірі 213079,30 грн.; зобов'язати апеляційний суд Луганської області провести з 1 серпня 2009 року перерахунок розміру її заробітної плати у відповідності зі статті 44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати її у визначеному законом розмірі; стягнути з ДСА України з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі на користь суддів, заборгованість по щомісячному грошовому утриманню за період з 1 червня 2005 року по 1 серпня 2009 року на її користь у розмірі 189673,28 грн.; зобов'язати апеляційний суд Луганської області провести з 1 серпня 2009 року перерахунок розміру її щомісячного грошового утримання у відповідності з Постановою щодо нарахування цього утримання, виходячи з розміру перерахованої заробітної плати згідно зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати його у визначеному законом розмірі; зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату їй заборгованості з заробітної плати і щомісячного грошового тримання з 1 червня 2005 року по 1 серпня 2009 року та на виплату самої заробітної плати і щомісячного грошового утримання з 1 серпня 2009 року у розмірі встановленому статтею 44 Закону України «Про статус суддів».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність апеляційного суду Луганської області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового забезпечення ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 в редакції чинній станом на 31 грудня 2005 року, та неподання до ДСА України змін до посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_4 із зазначенням розміру заробітної плати та грошового утримання виходячи із 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Визнано неправомірною бездіяльність ДСА України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання позивача з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

Зобов'язано апеляційний суд Луганської області донарахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячне грошове утримання з донарахованих сум заробітної плати.

Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.

Зобов'язано ДСА України виділити апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права ДСА України та Міністерство фінансів України, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, а ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, і ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції вважає, що скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, скарги ДСА України та Міністерства фінансів України підлягають повному задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працює на посаді судді апеляційного суду Луганської області з 1 вересня 2003 року, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 грудня 2004 року їй присвоєно перший кваліфікаційний клас судді, що підтверджується довідкою апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2009 року № 50.

Відповідно до довідок апеляційного суду Луганської області заробітна плата ОСОБА_4 з червня по грудень 2005 року розраховувалась з посадового окладу, розмір якого становив 541 грн. розмір посадового окладу позивача з січня 2006 року по липень 2009 року не змінювався та становив 3154 грн.

Крім того, позивачу з червня 2005 року призначено щомісячне грошове утримання у розмірі 86% від заробітної плати, розмір якого щорічно збільшується на два відсотки. Також позивач отримувала надбавку за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30 червня 2005 року № 514 встановлено, що з 1 червня 2005 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою № 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Відповідно до додатку 6 постанови № 865 посадовий оклад голови місцевого суду Луганської області становить 9 розмірів мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено постанову № 865 пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4

Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 Постанову № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 Постанови № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 Постанови № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабінету Міністрів України), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим, аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року №1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто, нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865. Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України висновку про те, що зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, а тому підлягали виконанню.

Крім того, судами не враховано, що вимоги до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України є неналежним способом захисту права, оскільки такі вимоги заявлені позивачем до не належних відповідачів з огляду на наступне.

Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади зокрема із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю. Діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837, яким затверджені права, обов'язки та функції міністерства.

Аналіз приписів зазначеного положення, а також норм Бюджетного кодексу України, зокрема його статей 7, 23, 35, 51 доводять, що ДСА України, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, як учасники бюджетного процесу, жодним чином не відповідають перед позивачем, на них не лежить відповідальність по нарахуванню та виплаті заробітної плати позивачу.

Загальний бюджетний запит формує ДСА України і подає його до Міністерства фінансів України. Міністерство фінансів України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення опрацьованого бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України.

Повноваження Міністерства фінансів України полягає у доведенні до головних розпорядників, у тому числі Державної судової адміністрації України, лімітних довідок про бюджетні асигнування, у тижневий строк після опублікування Закону «Про Державний бюджет України». Лімітна довідка містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл. Відповідно до наданих лімітних довідок уточнюються показники витрат на рік. Після одержання лімітних довідок Державна судова адміністрація України у дводенний строк подає Міністерству фінансів України уточнені проекти зведених кошторисів і зведених планів асигнувань. Міністерство фінансів надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання затверджений розпис Державного бюджету.

Згідно статті 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 51 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Частиною 5 статті 51 зазначеного Кодексу встановлено, що розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься і ДСА України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (частина 6 вказаної статті).

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України.

У зв'язку з викладеним, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, підстави для задоволення позову про здійснення перерахунку заробітної плати ОСОБА_4 у судів були відсутні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України задовольнити в повному обсязі.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення заборгованості по заробітній платі та щомісячного грошового утримання, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Олексієнко М.М.

Ситников О.Ф.