ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2015 р. К/800/59143/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М., Ситникова О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 10 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року по справі № 522/7927/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства оборони України (далі - МО України),

Київського міського військового комісаріату

(далі - Київський військомат)

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії МО України та Київського військомату щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, із розрахунку грошового забезпечення без врахування грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; зобов'язати відповідачів перерахувати зазначену одноразову грошову допомогу та здійснити виплату її невиплаченої частини.

В обґрунтування позову зазначив, що на виконання пункту 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) позивач отримав одноразову грошову допомогу розмірі 471882,24 грн., однак вважає, що розмір виплаченої одноразової грошової допомоги значно менший, ніж це передбачено законодавством України та просив:

визнати протиправними дії МО України та Київського військомату щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України;

зобов'язати МО України призначити йому до виплати одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності відповідно до вимог абзацу п'ятого підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок), з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення: грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

зобов'язати МО України здійснити розрахунок та перерахувати на рахунок Київського військомату суму невиплаченої йому частини одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності відповідно до вимог абзацу п'ятого підпункту 4 пункту 2 Порядку, з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення: грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

зобов'язати Київський військомат виплатити позивачу суму невиплаченої частини одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності відповідно до вимог абзацу п'ятого підпункту 4 пункту 2 Порядку, з врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення: грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, МО України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

Указом Президента України від 31 травня 2010 року № 655/2010 був звільнений з військової служби в запас за віком.

Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії його визнано інвалідом 3-ї групи, яку встановлено внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою Київського військомату від 11 листопада 2013 року №192.

Згідно довідки фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 12 листопада 2013 року № 305/760 у 2010 році на підставі наказу Міністра оборони України від 31 травня 2010 року № 91 позивачу були виплачені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, що підтверджено видатковим касовим ордером від 1 червня 2010 року № 299.

Одноразову грошову допомогу позивач отримав в листопаді 2013 року у Київському військоматі у розмірі 471882,24 грн., що підтверджується довідкою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 6 листопада 2013 року № 248/3/6/1831 та довідкою Київського військомату від 11 листопада 2013 року № 192.

До складу грошового забезпечення позивача, з якого було обчислено розмір одноразової грошової допомоги, входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; надбавка за виконання особливо важливих завдань; надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; надбавка за особливі умови служби; надбавка за наукову ступінь.

Вважаючи, неправомірними дії МО України щодо не включення до розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій керуючись положеннями пункту 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі - Інструкція), дійшли висновку, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення військовослужбовців і мають враховуватися до складу грошового забезпечення при нарахуванні одноразової грошової допомоги, що виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби.

Суд касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, враховуючи наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією.

Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міноборони (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Зазначені допомоги є одноразовими видами грошового забезпечення військовослужбовців, які мають характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту військовослужбовців, розмір яких визначається виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовців за займаною посадою, структура та умови виплати якого упорядковані постановою № 1294 згідно із затвердженими схемами посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення.

Законом № 2011-ХІІ передбачено право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Порядок та умови виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 16 Закону № 2011-ХІІ).

Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України на виконання зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що військовослужбовцям - інвалідам ІІІ групи - у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби така одноразова грошова допомога виплачується у розмірі, що визначається у відсотках, 27-місячного грошового забезпечення (абзац восьмий підпункту 2 пункту 2 Порядку). При цьому згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку грошове забезпечення для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З аналізу зазначених норм Закону № 2011-ХІІ, а також нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міноборони, прийнятих на виконання його положень, вбачається, що одноразові види грошового забезпечення військовослужбовців - допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань як соціальні гарантії держави, а також допомога у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби як компенсація державою додаткових витрат у зв'язку із втратою такою особою працездатності - визначаються із розрахунку місячного грошового забезпечення, структура та умови виплати якого упорядковані постановою № 1294, згідно із затвердженими схемами посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення.

Судами встановлено, що позивач на день звільнення згідно із займаною посадою отримував місячне грошове забезпечення, до складу якого увійшли: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавка за особливі умови служби та надбавка за наукову ступінь.

Саме з цього складу місячного грошового забезпечення відповідач обрахував грошову допомогу на підставі статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо зобов'язання відповідача нарахувати одноразову грошову допомогу, включивши до розрахунку грошового забезпечення грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 червня 2014 року № 21-117а14.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 10 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у позові ОСОБА_4 до Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату про визнання протиправними дій Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, із розрахунку грошового забезпечення без грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зобов'язання перерахувати зазначену одноразову грошову допомогу та здійснити виплату її невиплаченої частини відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Олексієнко М.М.

Ситников О.Ф.