ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/52007/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді Мороза В.Ф.,

суддів: Донця О.Є.,

розглянувши письмовому провадженні касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі за позовом Спільного підприємства "Українская Восточная Рибная компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - товариство) до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення,

в с т а н о в и л а :

Товариство звернулося з позовом, в якому просило: скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000029/1 від 19.09.2013 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00034 від 19.09.2013 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені 34947,66 грн. податку на додану вартість та 15885,30 грн. надмірно сплаченого мита.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року, скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000029/1 від 19.09.2013 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00034 від 19.09.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 34947,66грн. та надмірно сплачене мито на у сумі 15885,30грн.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, під час здійснення імпортної зовнішньоекономічної операції за укладеним з резидентом Norway Pelagic AS контрактом №1205/08 від 12.05.2008р. в особі декларанта подав до Харківської митниці Міндоходів митну декларацію за формою МД-2 № 807010001/2013/807346 для митного оформлення товару. Ціну товару визначено декларантом за першим методом, тобто за ціною договору.

Під час проведення перевірки правильності визначення митної вартості вищезазначених товарів за вищезазначеною митною декларацією митниця дійшла висновку, що документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За результатами розгляду поданих товариством документів митницею застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № №807010001/2013/000029/1 від 19.09.2013 року, за яким позивачу скориговано митну вартість товару у більшу сторону, а саме: підвищено її до 503559 грн., що на 158 853 грн. збільшило загальну митну вартість товару. Це в свою чергу призвело до збільшення на 34947, 66 грн. ПДВ та до збільшення на 15885, 30 грн. мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання.

На підставі даного рішення відповідачем прийнято рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00034 від 19.09.2013 року.

Не погодившись з таким рішенням митного органу, декларантом подано органу доходів і зборів нову митну декларацію за формою МД-2 № 807010001/2013/807359, за результатами митного оформлення якої органом доходів і зборів випущено той же товар (ікра оселедця солоно-морожена) у вільний обіг під фінансові гарантії.

Позивач, не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначили, що митним органом не було наведено обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, тоді як подані позивачем додаткові документи були оформлені належним чином та не містили розбіжностей, підтверджували вартість товару, їх дані піддавались обчисленню.

Враховуючи, що висновок судів, зроблений на підставі досліджених ними матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судами при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.

Водночас, суд касаційної інстанції вбачає підстави для зміни судових рішень в частині повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2442 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15 зазначено, що: "Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

У зв'язку з цим, Верховний Суд України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митний орган надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів до казначейської служби.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року в частині стягнення з державного бюджету на користь товариства надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 34947,66 грн. та надмірно сплачене мито у сумі 15885,30грн. В цій частині зобов'язати Харківську митницю Міндоходів надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про повернення позивачу надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 34947,66 грн. та надмірно сплачене мито у сумі 15885,30грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає з моменту проголошення та і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є Донець

С.Я. Чалий