ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. м. Київ К/800/19120/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року

у справі № 819/3465/13-а

за позовом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області

до Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер»

про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Тернопільській області звернулась до суду з позовом до Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» (далі - КП), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила зобов'язати відповідача виконати пункти 2, 5 вимоги від 18 вересня 2013 року № 19-04-13-14/6528, а саме: відшкодувати кошти, спрямовані на харчування, в тому числі шляхом стягнення в установленому законом (судовому) порядку з винних осіб на суму 11628,45 грн., які перерахувати в дохід обласного бюджету за кодом "Інші надходження", як незаконні видатки, проведені в 2010 році; стягнути в установленому законом (судовому) порядку з Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» 53988,00 грн., які перерахувати в дохід обласного бюджету за кодом "Інші надходження".

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, позов задоволено, зобов'язано КП виконати пункти 2 та 5 вимог Державної фінансової інспекції в Тернопільській області викладених в листі «Вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією» № 19-04-13-14/6528 від 18 вересня 2013 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги відхилити. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що органом фінансового контролю неправомірно встановлено вчинення підконтрольною установою порушення вимог законодавства, тому суди дійшли хибного висновку про задоволення позову.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач не погоджується з касаційною скаргою, тому просить залишити її без задоволення, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, зокрема, що відповідно до п. 1.2.2.2 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2013 року, Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КУ КП за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2013 року, за наслідками якої складено акт № 04-22/179 від 23 серпня 2013 року, яким в свою чергу встановлено ряд порушень вимог бюджетного законодавства.

18 вересня 2013 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачу пред'явлено обов'язкові до виконання вимоги, оформлені листом «Вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією» № 19-04-13-14/6528, відповідно до яких вимагається:

- відшкодувати кошти, спрямовані на харчування, в тому числі шляхом стягнення в установленому законом (судовому) порядку з винних осіб на суму 11628,45 гривень, які перерахувати в дохід обласного бюджету за кодом "Інші надходження", як незаконні видатки, проведені в 2010 році;

- стягнути в установленому законом (судовому) порядку з Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» 122720,54 гривень, які перерахувати в дохід обласного бюджету за кодом "Інші надходження". Термін виконання вказаних вимог встановлено до 04 листопада 2013 року.

Також судами встановлено, що відповідачем частково виконано п. 5 вимог Державної фінансової інспекції в Тернопільській області шляхом пред'явлення до господарського суду Тернопільської області позову до Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського про стягнення витрат за комунальні послуги пропорційно до займаних площ (за 2011 рік та 2012 рік) в сумі 55062,43 грн. та 13670,04 грн. за п'ять місяців 2013 року. Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 921/637/13-г/5 від 30 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

У зв'язку з невиконанням в добровільному порядку в повному обсязі вказаних вимог, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з законності вимог органу державного фінансового контролю.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

З урахування викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу, спірними пунктами якої зобов'язано відповідача стягнути з винних осіб завдану шкоду, перерахувати кошти. При цьому вказані пункти вимоги органу державного фінансового контролю вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин, дії Державної фінансової інспекції в Тернопільській області щодо спонукання підконтрольної установи в судовому порядку виконати вимогу про зобов'язання до використання права на судовий захист для стягнення збитків не узгоджуються з законодавством, є протиправними, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Судами обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: