ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" червня 2016 р. м. Київ К/800/20767/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за
касаційною скаргою Державної фінансової інспекції у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року
у справі № 803/1870/13-а
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинського
до Державної фінансової інспекції у Волинській області
про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,
встановив:
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинського (далі - КЕВ) звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Волинській області (далі - Інспекція), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати п. 3 на суму 2964964,54 грн., п. 4 на суму 292941,47 грн., п. 5 на суму 43756,97 грн., п. 6 на суму 16967,88 грн., п.8 на суму 50597,25 грн. вимоги Інспекції «Про усунення порушень, виявлених ревізією» № 03-080-14-14/4720 від 05 серпня 2013 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, позов задоволено, скасовано спірні пункти вимоги.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені відповідачем порушення доведені у встановленому законодавством порядку, спірні пункти вимоги відповідача ґрунтується на нормах закону, тому суди дійшли помилкового висновку про їх скасування.
В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, рішення судів - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, що відповідачем відповідно до п. 2.18 Плану роботи Інспекції на ІІ квартал 2013 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 01 червня 2013 року № 424, від 27 травня 2013 року № 410, № 411, № 412 у період з 28 травня 2013 року по 16 липня 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КЕВ за період з 01 січня 2011 року по 01 червня 2013 року, про що складено відповідний акт № 080-22/12 від 17 червня 2013 року, яким зафіксовано ряд порушень вимог чинного законодавства.
На підставі вказаного акту ревізії та п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» КЕВ Інспекцією пред'явлена вимога № 03-080-14-14/4720 від 05 серпня 2013 року про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності порушень законодавства, спірними пунктами якої вимагається :
- п. 3 відшкодувати збитки спричинені оплатою боргу за електроенергію спожиту мешканцями житлового фонду м. Володимир-Волинський на суму 2964964,54 грн., у тому числі шляхом проведення відповідної претензійно-позивної роботи. В іншому випадку, стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗПП України;
- п. 4 відобразити в обліку дебіторську заборгованість по відшкодуванні витрат за комунальні послуги та енергоносії, які фактично спожиті іншими юридичними та фізичними особами. Відшкодувати збитки внаслідок їх покриття за рахунок бюджетних коштів, у тому числі шляхом проведення відповідної претензійно-позивної роботи, а саме оплати вартості комунальних послуг та енергоносіїв для виробничих потреб ТзОВ «Провідна продовольча компанія ЗСУ» на суму 292941,47 грн. В іншому випадку, стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗПП України;
- п. 5 відшкодувати зайво виплачені суми заробітної плати (надбавки за вислугу років) кочегарам та операторам котелень на суму 43756, 97 грн., у тому числі шляхом проведення відповідної претензійно-позивної роботи. В іншому випадку, стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗПП України.
- п. 6 провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених внаслідок зайвого нарахування і виплати заробітної плати, надбавок, премій та індексації, та повернути зайво сплачені кошти в сумі 16967,88 грн.
- п. 8 передачу в користування нерухомого майна суб'єктам господарювання для організації харчування особового складу Збройних сил України здійснювати відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Провести претензійно-позивну роботу для забезпечення сплати ТзОВ «Провідна продовольча компанія ЗСУ» та ТзОВ «МЕТСОБСТАР-ХК» до державного бюджету орендної плати на суму 6666,27 грн. та 43930,99 грн. відповідно.
Встановлено строк до 05 вересня 2013 року для інформування про вжиті заходи.
Позивач, не погодившись з наведеними пунктами письмової вимоги про усунення виявлених в ході ревізії порушень, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності спірних пунктів вимоги органу державного фінансового контролю через їх невідповідність законодавству.
Суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на наступне.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).
Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю (органу контрольно-ревізійної служби) надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).
Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
З урахування викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КЕВ. При цьому спірні пункти вимоги органу державного фінансового контролю вказують на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів.
Зважаючи на те, що такі пункти вимоги органу державного фінансового контролю не є обов'язковими до виконання для підконтрольної установи та виконуються нею добровільно, однак все ж можуть бути зазначені у вимозі, спірні пункти 3, 4, 5, 6, 8 вимоги Інспекції, викладені в листі від 05 серпня 2013 року № 03-080-14-14/4720, не суперечать вимогам закону, тому не підлягають скасуванню.
Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: