ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ К/800/18517/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді - Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Швеця В.В., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Крапивки Л.А., позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Оболонського району міста Києва (далі - УПФ) про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за касаційною скаргою позивачки на судове рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії відповідача допущені при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язати призначити і виплачувати зазначену пенсію з 17 вересня 2014 року відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) у розмірі 50 % пенсії, що виплачувалася за життя годувальнику.

Зазначає, що як дружина учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС, інваліда І групи, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії

на Чорнобильській АЕС, має право на отримання пенсії по втраті годувальника.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії УПФ про відмову в призначенні пенсії та зобов'язано з 17 вересня 2014 року призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 % пенсії, яка виплачувалася ОСОБА_3 за життя.

Київський апеляційний адміністративний суд рішенням від 31 березня 2015 року постанову районного суду скасував та ухвалив нову про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивачка, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що спір стосується лише права на отримання зазначеної пенсії, а не її розміру.

В судовому засіданні позивачки та її представник вимоги, викладені в касаційній скарзі, підтримали.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до УПФ із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі, та який помер у лютому 2013 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Листом УПФ від 3 жовтня 2014 року відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку необхідністю подання додаткових документів та роз'яснено що переведення на пенсію по втраті годувальника є недоцільним, оскільки розмір пенсії зменшиться.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачка має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. в розмірі визначеному законом.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що з 16.08.2014 року розміри пенсій, передбачених статями 52, 54 Закону № 796-XII, обмежуються Законом України від 16.01.2014 року «Про державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції Закону від 03.08.2014 року № 1622-18), тому вимога про зобов'язання нарахувати і виплачувати вказану пенсію з 17.09.2014 року є необґрунтованою.

Висновки судів попередніх інстанцій не в повній мірі відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються законами № 796-ХІІ та від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Частиною першою статті 37 Закону № 1058-ІV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Тобто, пенсія у зв'язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника.

Згідно із частиною третьою статті 45 цього Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа, тобто, нарахування пенсії відбувається з фактичного її розміру.

При цьому, розмір такої пенсії не є сталим і залежить від змін, які відбуваються у законодавстві, проте не може бути меншим від початкової суми, обчисленої від розміру пенсії померлого годувальника.

З огляду на зазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні на пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки, ОСОБА_1 як дружина учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС, інваліда І групи, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на отримання пенсії, передбаченої Законом № 796-ХІІ.

Проте судом першої інстанції допущено помилку при визначенні способу захисту порушеного права. Зокрема, повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 162 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини першої цієї норми, у разі задоволення адміністративного позову, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому у випадку, коли законом встановлюються повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як зазначалося вище, УПФ рішення про переведення чи відмову у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника не приймало, тому суд вправі лише зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням обставин встановлених судом та з дотриманням вимог, викладених у статях 37, 45 Закону № 1058-IV, 54 Закону № 796-ХІІ.

На підставі зазначених обставин та норм права, колегія суддів касаційної інстанції у відповідності до пункту 4 частини першої статті 223 КАС України вважає за необхідне скасувати судове рішення апеляційної інстанції і змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення способу захисту порушеного права. Зобов'язати УПФ розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2014 року про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника та прийняти рішення з урахуванням положень, викладених у статях 37, 45 Закону № 1058-IV, 54 Закону № 796-ХІІ та тієї обставини, що вона має право на призначення такої пенсії.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року скасувати, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року змінити в частині способу захисту порушеного права.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України Оболонського району міста Києва розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2014 року про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та прийняти рішення у відповідності до вимог статей 37, 45 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман