ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/25965/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними рішень, карток відмови та стягнення надмірно сплачених коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними рішень, карток відмови та стягнення надмірно сплачених коштів, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.09.2013 року № 500060001/2013/00575 та від 26.09.2013 року № 500060001/2013/00591;

- визнати протиправними та скасувати рішення Південної митниці Міндоходів від 19.09.2013 року № 500060001/2013/610128/2 та від 26.09.2013 року № 500060001/2013/610133/2 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з Південної митниці Міндоходів через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 291367,64 грн., з яких мита в сумі 56032,24 грн. та податку на додану вартість в сумі 235335,40 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Південної митниці Міндоходів від 19.09.2013 року № 500060001/2013/00575 та від 26.09.2013 року № 500060001/2013/00591.

Визнано протиправними та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 19.09.2013 року № 500060001/2013/610128/2 та від 26.09.2013 року № 500060001/2013/610133/2.

Стягнуто з Південної митниці Міндоходів через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 291367,64 грн., з яких мито в сумі 56032,24 грн. та податку на додану вартість в сумі 235335,40 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області було залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року - змінено. Викладено абзац 4 резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року в наступній редакції:

«Зобов'язати Південну митницю Міністерства доходів і зборів України повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 291367,64 грн., з яких мито в сумі 56032,24 грн. та податку на додану вартість в сумі 235335,40 грн.».

У касаційній скарзі Південна митниця Міндоходів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов контракту про поставку товару від 27.01.2013 року № 02-11, укладеного із компанією Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина), постачальник взяв на себе зобов'язання поставити у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» товар: металеві радіатори, в асортименті, кількості та за цінами визначеними у рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту.

Відповідно до попередньо поданих митних декларацій від 11.09.2013 року № 500060001/2013/039661 та від 20.09.2013 року № 500060001/2013/041223 Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» звернулося до Південної митниці м/п «Одеса-порт» щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару: виріб з чорних металів - радіатори панельні сталеві, несекційні для центрального опалення з неелектричним нагрівом, виготовлені зі сплаву на основі заліза, легуючі елементи в легуючих кількостях не виявлені, зовні мають лакофарбове покриття на основі складаних поліефірів та епоксидів. В комплект до кожного радіатора входить: вироби для кріплення - 4 кріпильних різьбових вироби (шурупи металеві оцинковані), 1 кран з латуні, 1 заглушка з латуні з гумовим кільцем, 4 циліндроподібних вироби з полімерного матеріалу (дюбелі), насадка на кріплення до радіаторів (виріб складної форми), вироби зі сплаву на основі заліза (оцинковані) для кріплення радіаторів в комплекті.

Вищезазначені митні декларації не були прийняті митним органом, так як останній не погодився із визначенням митної вартості у вантажно-митних деклараціях, у зв'язку із чим визнав необхідність подання різних додаткових документів (виписки з бухгалтерської документації; каталоги (прайс-листи), специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або біржових організацій про вартість товару або сировини, розрахунок ціни (калькуляцію).

Не зважаючи на надання додаткових документів та обґрунтування заявленої декларантом вартості, Південною митницею Міндоходів прийняті рішення про відмову в митному оформленні товарів за деклараціями № 500060001/2013/039661 від 11.09.2013 року, № 500060001/2013/041223 від 20.09.2013 року.

11.09.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» подана митна декларація № 500060001/2013/039661, в якій заявлена митна вартість (115073,92 євро (1217796,46 грн. за курсом - 10,582732)) за першим методом - ціною контракту, на підтвердження чого одночасно з митною декларацією були надані передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування:

- зовнішньоекономічний контракт від 27.01.2011 року № 02-11 із додатками, інвойси №№ 5994, 5985, 5986, 5987, 5988;

- копії вантажної митної декларації країни відправлення від 02.09.2013 року № 13343100ЕХ154984;

- сертифікат про походження товару від 02.09.2013 року № В0598849 та ін.

За результатами перевірки вищевказаної митної декларації Південною митницею 19.09.2013 року винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00575, та прийнято рішення № 500060001/2013/610128/2 від 19.09.2013 року про коригування митної вартості. В результаті коригування митної вартості товару сума мита та податку на додану вартість збільшилась на 176960,01грн. (323921 грн. - 146960,99 грн.).

Рішення про коригування митної вартості від 19.09.2013 року № 500060001/2013/610128/2 прийнято у зв'язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої систему аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку із тим, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: в поданих до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 27.01.2011 року № 02-11 та у комерційних інвойсах різні підписи іноземного контрактоутримувача. Пункт 3.2 вищезазначеного зовнішньоекономічного договору передбачає, що вантаж повинен супроводжуватися сертифікатами якості, які відсутні у пакеті документів. У пакувальних листах від 29.08.2013 року № VOD13-0039, VOD13-0038, VOD13-0037, VOD13-0036, VOD13-0035 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та інвойс. На думку митного органу, зазначені обставини є підставами вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості.

Митним органом позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердженнязаявленої митної вартості:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги виробника товару;

- каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

19.09.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» митному органу було надано:

- прайс-листи виробника товару від 01.01.2013 року - 31.12.2013 року;

- каталог виробника товару від 20.02.2005 року;

- копію контракту на закупівлю сировини від 16.04.2012 року № NS-TRMT-302/2012/3;

- копію інвойсу на закупівлю сировини від 05.07.2012 року № 07/12-20855;

- копію платіжного доручення на сировину від 04.02.2013 року № 00026018;

- копію імпортної декларації виробника від 13.07.2012 року № 12410500ІМ048346.

За результатами розгляду поданих документів, митний орган застосував метод № 6 (резервний) визначення митної вартості товару, відкоригувавши ціну угоди з урахуванням комерційних умов, внаслідок чого митна вартість товару (радіатори панельні сталеві) склала 1,5408 євро за кг, - замість вказаної декларантом 1,0599 євро за кг. З оскаржуваного рішення вбачається, що останнє обумовлено тим, що вказаний період бухгалтерської документації, а також вказаний період графіку цін на сировину не відповідають фактичній даті формування поставки даної партії товару. Крім цього, у висновку ТПП від 08.08.2013 року № 000814 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а до митного оформлення у комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. Тобто відсутність складових митної вартості унеможливлює розрахувати митну вартість товару. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - (МД № 500060001/2013/038151 від 03.09.2013 року) - 1,5408 євро за кг, ніж заявлено декларантом - 1,0599 євро за кг.

У зв'язку із прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2013 року № 500060001/2013/610128/2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» «Водолій-Логістик» було сплачено до бюджету за ВМД № 500060001/2013/0441204 від 20.09.2013 року загальну суму 323921,00 грн.

20.09.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» була подана митна декларація № 500060001/2013/041223, в якій була заявлена митна вартість (112471,99 євро (1217680 грн. за курсом 10,826519), визначена за першим методом - ціною контракту, на підтвердження чого одночасно з митною декларацією були надані документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування:

- зовнішньоекономічний контракт № 02-11 від 27.01.2011 року із додатками;

- інвойси від 09.09.2013 року №№ 6125, 6126, 6126, 6127, 6128, 6129;

- копії вантажної митної декларації країни відправлення від 10.09.2013 року № 13343100ЕХ160313;

- сертифікат про походження товару від 11.09.2013 року № В0777584 та ін.

За результатами перевірки вищевказаної митної декларації Південною митницею 26.09.2013 року винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00591, та прийнято рішення від 26.09.2013 року № 500060001/2013/610133/2 про коригування митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості від 26.09.2013 року № 500060001/2013/610133/2 прийнято у зв'язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої систему аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку із тим, що у поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки: в поданих до митного оформлення комерційних інвойсах від 09.09.2013 року № 6125-6129 підписи і печатки підприємства-продавця не співпадають з підписами та печатками в зовнішньоекономічному договорі, що викликає сумніви у достовірності наданих документів.

Митним органом позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги виробника товару;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

26.09.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» було надано митному органу:

- прайс-листи виробника товару від 01.01.2013 року - 31.12.2013 року;

- копію контракту на закупівлю сировини від 16.04.2012 року № NS-TRMT-302/2012/3;

- копію інвойсу на закупівлю сировини від 05.07.2012 року № 07/12-20855;

- копію платіжного доручення на сировину від 04.02.2013 рок № 00026018;

- копію імпортної декларації виробника від 13.07.2012 року № 12410500ІМ048346.

За результатами розгляду поданих документів, митний орган застосував метод № 6 (резервний) визначення митної вартості товару, відкоригувавши ціну угоди з урахуванням комерційних умов, внаслідок чого митна вартість товару (радіатори панельні сталеві) склала 1,5408 євро за кг, - замість вказаної декларантом 1,0599 євро за кг. З оскаржуваного рішення вбачається, що останнє обумовлено тим, що вказаний період бухгалтерської документації, а також вказаний період графіку цін на сировину не відповідають фактичній даті формування поставки даної партії товару. Крім цього, у висновку ТПП від 08.08.2013 року № 000814 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а до митного оформлення у комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. Тобто відсутність складових митної вартості унеможливлює розрахувати митну вартість товару. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - (МД № 500060001/2013/038151 від 03.09.2013 року) - 1,5408 євро за кг, ніж заявлено декларантом - 1,0599 євро за кг.

За наслідками прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2013 року № 500060001/2013/610128/2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» було сплачено до бюджету за ВМД № 500060001/2013/041204 від 20.09.2013 року загальну суму 315638,49 грн.

Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Даний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 31.03.2015 року у справі № 21-53а15.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало те, що спрацювала автоматизована система аналізу ризиків.

Вищенаведені обставини, за відсутності претензій до наданих позивачем документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, не є обґрунтованими сумнівами щодо достовірності поданих декларантом відомостей при визначенні митної вартості товару за основним методом.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Південна митниця Міндоходів прийняла рішення та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Крім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обов'язково повинна бути обґрунтована та відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаний декларантом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач при визначенні митної вартості товару застосував 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях митний орган не вказав та не обґрунтував неможливості послідовного застосування попередніх методів оцінки митної вартості, що є порушенням вимог статті 57 Митного кодексу країни.

Виходячи з наведеного рішення Південної митниці Міндоходів щодо застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх 1-5 методів, як це встановлено статтею 57 Митного кодексу України, та без обґрунтування неможливості їх застосування прийняте з порушенням статті 57 Митного кодексу України, тому наявні підстави для скасування оскаржуваних рішень Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 19.09.2013 року № 500060001/2013/610128/2 та від 26.09.2013 року № 500060001/2013/610133/2, як протиправних, які не відповідають вимогам наведеної законодавчої норми.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, встановивши протиправність рішення про коригування митної вартості товарів, дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача надмірно сплачених платежів.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії, на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому у разі якщо, після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Дана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12.11.2014 року (справи № 21-391а14, № 21-491а14, № 21-375а14, № 21-201а14).

За даних обставин вимога про стягнення з Південної митниці Міндоходів через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 291367,64 грн., з яких мито в сумі 56032,24 грн. та податку на додану вартість в сумі 235335,40 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року - скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року в частині стягнення з Південної митниці Міндоходів через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 291367,64 грн., з яких мито в сумі 56032,24 грн. та податку на додану вартість в сумі 235335,40 грн. - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз