ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/2653/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Зайця В.С., Кравцова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Вінницького обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою Вінницького обласного військового комісаріату на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Державна фінансова інспекція у Вінницькій області (далі - позивач) звернулася в Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Вінницького обласного військового комісаріату (далі - відповідач), в якому просила зобов'язати відповідача виконати вимоги, які відображені в листі від 13 серпня 2014 року №02-08-28-14/6299, в частині стягнення з винних осіб недостачі матеріальних цінностей 34423 грн. або забезпечення їх наявності.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідачем в порушення законодавства у сфері державного фінансового контролю не виконано вимоги позивача.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014року, адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано Вінницький обласний військовий комісаріат виконати вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, викладені в листі від 13 серпня 2014 року №02-08-28-14/6299, в частині стягнення з винних осіб недостачі польової кабельної лінії вартістю 34423 грн. або забезпечення її наявності.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2014 року та постанови старшого слідчого Вінницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 18 липня 2014 року, на підставі направлення, виданого начальником державної фінансової інспекції у Вінницькій області від 1 серпня2014 року, проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Вінницького обласного військового комісаріату за період з 1 листопада 2009 року по 1 вересня 2010 року.

Результати проведеної ревізії оформлені актом від 13 серпня 2014 року №08-13/66, згідно з яким встановлено порушення бюджетно-фінансової дисципліни.

Зокрема, проведеною на підставі наказу військового комісара від 6 серпня 2014 року №297 перевіркою у матеріально відповідальної особи т.в.о. начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла Комісаріату прапорщика Соловя С.М. встановлено недостачу польової кабельної лінії ПКЛ2*ТПП 100*0,5 в кількості 3,15 км., балансовою вартістю 34423 грн.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу від 13 серпня 2014 року №02-08-28-14/6299, відповідно до якої відповідача зобов'язано стягнути з винних осіб за недостачу матеріальних цінностей (польова кабельна лінія ПКЛ2*ТПП 100*0,5) вартістю 34423 грн. або забезпечити її наявність.

Оскільки відповідачем вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області не виконано, остання звернулася з адміністративним позовом до суду.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядку на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням встановлено, що Державна фінансова України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Державна фінансова інспекція України пред'явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги.

Тому у задоволенні позову про зобов'язання виконати вимоги, які відображені в листі від 13 серпня 2014 року №02-08-28-14/6299, в частині стягнення з винних осіб недостачі матеріальних цінностей 34423 грн. або забезпечення їх наявності необхідно відмовити.

Отже висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на нормах законодавства і спростовується наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволені позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, та керуючись 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницького обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Вінницького обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: